СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

 від 08.02.67

                                                           (Витяг)

     К. пред'явила  в  суді  позов  до  М.  про визнання недійсним
договору дарування будинку і виселення. Позивачка зазначала, що 27
червня  1963  р.  вона  уклала з відповідачем договір про передачу
йому половини належного їй будинку на умовах довічного  утримання.
Проте  М.  не  виконував взятих на себе обов'язків і не надавав їй
матеріальної допомоги.

     Рішенням народного   суду  Васильківського  району  Київської
області від 6 вересня  1965  р.  позов  частково  задоволено.  Суд
розірвав  цей  договір,  а  в  позові  про  виселення  відповідача
відмовив.

     Ухвалою Київського  обласного  суду  від  7  жовтня  1965  р.
рішення народного суду залишено без змін.

     У протесті  заступника  Голови Верховного Суду УРСР ставилося
питання про скасування судових рішень в частині відмовлення  К.  в
позові  про  виселення  і  надіслання  справи  щодо цього на новий
розгляд. Протест підлягав задоволенню з таких підстав.

     У справі  встановлено,  що позивачка похилого віку і потребує
матеріальної  допомоги.  27  червня  1963  р.  вона  за  договором
передала  у власність відповідача половину належного їй будинку на
умовах довічного утримання.  Оскільки відповідач не виконав взятих
на  себе  зобов'язань  і  відмовився  утримувати її,  народний суд
правильно задовольнив позов у частині розірвання  договору.  Проте
суд  необгрунтовано відмовив у позові про виселення М.,  керуючись
при цьому законодавством, що регулює правовідносини, які виникають
із  договору найму жилого приміщення.  З цих же підстав виходила і
судова колегія обласного суду, залишаючи рішення без зміни.

     Проте з  такими  доводами  погодитися  не  можна.  Позов  про
виселення М.  пред'явлено з підстав розірвання договору  довічного
утримання. Відповідно  до  ст.  428 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        
при розірванні такого договору у зв'язку з невиконанням  набувачем
договірних зобов'язань будинок слід повернути відчужувачеві.

     На підставі  наведеного,  керуючись  статтями  336,  337  ЦПК
( 1503-06   ) (1503-06)
        ,   судова   колегія  Верховного  Суду  УРСР  протест
заступника Голови Верховного Суду задовольнила,  рішення народного
суду  Васильківського  району і ухвалу Київського обласного суду в
частині відмови К. в позові про виселення М. скасувала, а справу в
цій  частині направила на новий розгляд до народного суду в іншому
складі суддів.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",

 N 2, 1995 р.