СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                       ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

                            23.07.1964

                             (Витяг)

     Судова колегія Верховного Суду УРСР,  розглянувши в  судовому
засіданні  протест  заступника  Голови  Верховного  Суду на ухвалу
народного  суду  Очаківського   району   та   постанову   президії
Миколаївського обласного суду в цій справі, встановила.

     А. звернувся   до   суду  з  заявою  про  встановлення  факту
належності йому свідоцтва про хворобу,  виданого 22 липня 1945  р.
евакогоспіталем на ім'я Новікова Василя Петровича.

     А. зазначав,  що  він  народився  від незареєстрованого шлюбу
його матері Н.  з А., у зв'язку з чим мав прізвище матері. Пізніше
батьки  зареєстрували  шлюб і він почав носити прізвище А.,  але в
деяких документах вказувалось його прізвище по матері. У свідоцтві
про  хворобу,  виданому  евакогоспіталем 22 липня 1945 р.,  де він
перебував на лікуванні,  також зазначено  його  прізвище  Новіков,
через що він не може оформити одержання пенсії.

     Ухвалою народного   суду   Очаківського   району  його  заяву
задоволено.  Постановою  президії  Миколаївського  обласного  суду
ухвалу скасовано і провадження в справі закрито.

     У протесті  ставилося питання про скасування ухвали народного
суду та постанови президії обласного суду  і  передачу  справи  на
новий розгляд. Протест підлягав задоволенню з таких підстав.

     Скасовуючи ухвалу  народного суду та закриваючи провадження в
справі, президія обласного суду посилалась на те, що свідоцтво про
хворобу   було  видане  комісією  евакогоспіталю  і  є  військовим
документом,  тому такий факт не може бути  встановлений  судом.  З
даним висновком   не  можна  погодитись.  За  ч.  3  ст.  273  ЦПК
( 1502-06  ) (1502-06)
          не   підлягають   судовому   розгляду   справи   про
встановлення факту належності військового квитка, тобто документа,
що посвідчує особу  громадянина.  Свідоцтво  про  хворобу,  видане
евакогоспіталем,  не є таким документом, тому факт його належності
може бути встановлений в судовому порядку.

     Проте не можна  визнати  правильною  ухвалу  народного  суду,
оскільки  вона  винесена  без  достатньої  перевірки всіх обставин
справи.  Як зазначалось вище,  заявник в обгрунтування своїх вимог
вказував  на те,  що після народження йому було присвоєно прізвище
Новіков,  коли ж  батьки  зареєстрували  шлюб,  він  почав  носити
прізвище А.,  хоч в деяких документах залишалось прізвище Новіков.
Проте письмових доказів про це  у  справі  немає.  Допитані  судом
свідки  В.  та К.  пояснень з цього приводу також не дали,  а лише
ствердили, що знають батьків заявника.

     При новому розгляді справи  належало  урахувати  наведене  та
більш повно перевірити всі обставини і відповідно до встановленого
вирішити справу.

     Керуючись статтями 336,  337 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  судова колегія
Верховного  Суду  УРСР  протест  заступника Голови Верховного Суду
задовольнила,  ухвалу  народного  суду  Очаківського   району   та
постанову  президії  Миколаївського  обласного  суду скасувала,  а
справу направила до народного суду на новий розгляд.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",

 N 3 (частина 2), 1995 р.