Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь:

- заявника: не з'явився;

- боржника: не з'явився;

22.12.2008 року господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № Б-19/203-08 про банкрутство ТОВ "С.К.С.М", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з ухвалою суду Приватне підприємство "Комплектгарант" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону та просить суд змінити ухвалу господарського суду від 22.12.2008р. в частині введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника..

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.04.2009 року прийнято касаційну скаргу Приватного підприємства "Комплектгарант" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2008 року у справі №Б-19/203-08 до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно п. 2, 3 ст. 6 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон) боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, заявник - Приватне підприємство "Комплектгарант" звернулося до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у зв’язку з тим, що ТОВ "С.К.С.М" неспроможне протягом тривалого часу сплатити заборгованість за договором в сумі 980000 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником у письмовій формі і повинна містити зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Окрім того, пунктом 7 статті 7 Закону встановлено, що заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цім законом;

докази обґрунтованості вимог кредитора.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону до заяви боржника додаються:

рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченою заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена актами боржника.

Згідно вимог ч. 4, 7 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Враховуючи вищенаведені норми Закону (2343-12) , у підготовчому засіданні суд повинен був остаточно з’ясувати наявність всіх необхідних підстав, для порушення справи, перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, визначити розмір боргу кредитора (кредиторів) та з'ясувати безспірність цих вимог. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.

Відповідно ст. 1 закону, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Застосовуючи зазначені положення Закону (2343-12) слід керуватись системним аналізом норм цього Закону, зокрема положеннями ст. 1 Закону, яким дано визначення поняття "безспірності вимогами кредиторів".

Проте, при винесені ухвали судом першої інстанції не було взяти до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "С.К.С.М", оскільки заявником не надано доказів і в матеріалах справи вони відсутні, які підтверджують безспірність вимог кредиторів та наявність ознак неплатоспроможності боржника, а також не зазначено визнання вимог ініціюючого кредитора в даній ухвалі.

Відповідно ст. 1 закону, учасники провадження у справі про банкрутство –сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що господарським судом Харківської області в порушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуто обставини справи, та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні господарського суду, передбачених ч.2 ст. 111-5 ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 22.12.08 року у справі № Б-19/203-08 не відповідає вимогам Закону (2343-12) та підлягає скасуванню а справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

При розгляді заяви місцевому господарському суду необхідно врахувати вищевикладене, перевірити, чи відповідає заява ПП "Комплектгарант" всім вимогам, необхідним для порушення провадження у справі про банкрутство, та в залежності від цього вирішити питання про порушення справи про банкрутство.

Під час розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно з'ясувати наявність чи відсутність загальних чи спеціальних підстав, передбачених нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "С.К.С.М.", та на підставі встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПП "Комплектгарант" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2008року у справі №Б-19/203-08 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції зі стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.