822/3645/17 Про стягнення узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку - 18.10.2018 Прийняття

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді - Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.)

у справі № 822/3645/17

за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулось до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ) про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 22 723,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, за відповідачем обліковується податковий борг у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018, позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, КЕВ звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

ГУ ДФС у Хмельницькій області не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний борг по земельному податку в розмірі 22 723,16 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Хмельницькій області від 07.07.2017 № 0002681205 та №0002661205.

Відповідачем не заперечується ані існування податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою ним узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, ані правильність визначення його розміру контролюючим органом.

Доводи касаційної скарги, які співпадають з запереченнями, які наводив відповідач проти заявленого адміністративного позову під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, зводяться до того, що: КЕВ фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов'язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судами вірно зазначено, що КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до положень ПК України (2755-17) є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати податкових зобов'язань по земельному податку не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України (2755-17) .

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 - без змін.