ПРЕЗИДІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 28.10.98
(Витяг)
У червні 1997 р. Г. звернулася в суд із позовом до
Стрийського вагоноремонтного заводу про відшкодування шкоди. На
обгрунтування позовних вимог вона зазначала, що 29 січня 1980 р.
на цьому заводі був смертельно травмований її син, у зв'язку з чим
за рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства
їй було призначено відшкодування в сумі 37 крб. щомісяця. Згодом,
при проведенні виплат, вказану суму було зменшено, тому позивачка
просила відшкодувати шкоду, заподіяну цим зменшенням.
Рішенням Стрийського міського суду від 30 жовтня 1997 р.
позов було частково задоволено: з відповідача стягнуто на користь
Г. 185 грн. за період із 1 травня по 31 жовтня 1997 р. та 9 грн.
державного мита. У касаційному порядку справа не розглядалася.
За протестом заступника Голови Верховного Суду України
президія Львівського обласного суду рішення скасувала з таких
підстав.
Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що вимоги
про відшкодування шкоди за 1992 р., зумовленої неправильно
проведеними пері них рахунками, задоволенню не підлягають з
підстав, передбачених ст. 71 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте такий висновок суперечить п. 22 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про практику розгляду судам цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди", в якому роз'яснені що за вимогами про
продовження платежів або стягнення недоплачених сум відшкодування
у зв'язку зі зменшенням його розміру з вини власника підприємства
виплата провадиться за весь попередній час, протягом якого
належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком.
Керуючись статтями 337, 338 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, президія
Львівського обласного суду постановлене у справі рішення скасувала
і направила останню на розгляд судом першої інстанції в іншому
складі.
"Рішення Верховного Суду України", 1999 р.