Рішення про визнання шлюбу фіктивним було скасовано, оскільки суд не дав оцінки даним про те, що під час реєстрації шлюбу були додержані умови, передбачені статтями 15-17 КпШС України (2006-07) , і що сторони тривалий час проживають однією сім'єю

У липні 1997 р. А. пред'явив позов до К. про визнання шлюбу недійсним. Позивач зазначав, що з 1978 по 1982 р. вони з відповідачкою перебували у шлюбі, який потім було розірвано. Проте К., дізнавшись, що він купив собі будинок у Республіці Білорусь, почала приїжджати до нього, умовляючи зареєструвати шлюб удруге і переїхати жити до м. Тирасполя. Погодившись, він 3 жовтня 1989 р. одружився з К., продав будинок та майно і переїхав до м. Тирасполя. Але відповідачка його до себе у квартиру не прописала, розвантажити речі з контейнера не дозволила, а порадила йому купити жилий будинок у м. Роздільна Одеської області на її ім'я. Купивши будинок, він зробив там ремонт, а відповідачка, вселившись до будинку, не виконувала ніяких сімейних обов'язків, провокувала сварки. Оскільки відповідачка зареєструвала з ним шлюб з метою заволодіти шляхом обману будинком та іншим майном, а потім пред'явила позов про поділ будинку, позивач просив визнати шлюб недійсним.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 24 лютого 1998 р., позов було задоволено, шлюб між сторонами визнано недійсним.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування зазначених рішень і направлення справи на новий розгляд. Президія Одеського обласного суду постановою від 7 жовтня 1998 р. задовольнила протест із таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що відповідачка, реєструючи шлюб із позивачем, мала намір не створити сім'ю й виконувати сімейні обов'язки, а ошукати його й особисто збагатіти за рахунок придбання ним будинку. До того ж при укладенні шлюбу було порушено вимоги ст. 15 КпШС (2006-07) .

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки районний суд дійшов його за неповно з'ясованих обставин справи і не дав належної оцінки наявним у ній доказам. Судова колегія в цивільних справах обласного суду, залишаючи рішення без зміни, не звернула уваги на зазначені порушення.

Згідно з вимогами ст. 45 КпШС (2006-07) шлюб може бути визнано недійсним у разі порушення умов, передбачених статтями 15-17 цього Кодексу, а також у разі його реєстрації без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).

Із пояснень сторін та інших матеріалів справи вбачається, що умови, передбачені статтями 15-17 зазначеного Кодексу (2006-07) , при реєстрації шлюбу між сторонами були додержані. Позивач і відповідачка в судовому засіданні пояснювали, що повторно зареєстрували шлюб добровільно за спільною згодою. У цьому шлюбі сторони прожили майже вісім років. Крім того, відповідачка стверджувала, що в 1982 р. вони з позивачем розірвали шлюб фіктивно і продовжували жити однією сім'єю.

Суд ретельно не перевірив заперечень відповідачки в цій частині і не навів у рішенні мотивів, з яких він не взяв їх до уваги.

Із документів, долучених до скарги в порядку нагляду, вбачається, що з грудня 1989 р. по квітень 1990 р. сторони відправляли свої релігійні обряди разом, як подружжя, на території Республіки Молдова.

Оскільки судові рішення постановлено всупереч вимогам статей 15, 30, 40, 62, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) , президія Одеського обласного суду протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення районного суду та ухвалу судової колегії в цивільних справах обласного суду скасувала і направила справу на новий розгляд.