ПРЕЗИДІЯ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 26.08.98
(Витяг)
У квітні 1997 р. В. звернулася до суду зі скаргою на рішення
комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу
учасника війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
в Сарненському
районі Рівненської області від 13 травня 1997 р., яким їй було
відмовлено у встановленні статусу учасника війни. Заявниця
зазначала, що вона народилася 5 травня 1932 р. в Республіці
Польща. 5 березня 1946 р. її у складі сім'ї батька було примусово
переселено з Польщі до УРСР, про що свідчить наявний у неї
евакуаційний лист. Оскільки Законом від 22 жовтня 1993 р. "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі -
Закон) таких осіб віднесено до учасників війни, В. просила суд
задовольнити її скаргу та визнати рішення комісії незаконним.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від
18 серпня 1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Рівненського обласного суду від 22 вересня того
ж року, в задоволенні скарги було відмовлено.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі судових рішень і
направлення її на новий розгляд. Президія Рівненського обласного
суду визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходив із того, що
згідно з пунктами 6, 7, 16 Типового положення про комісії для
розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника
війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" (затверджене наказом Міністерства
соціального захисту населення України від 30 травня 1996 р. N 79
( z0264-96 ) (z0264-96)
) цей статус може бути встановлено лише в разі
підтвердження факту роботи в тилу на підприємстві, в організації
або в особистому господарстві відповідними документами. Оскільки
заявниця таких документів не подала, суд визнав, що комісія
правильно відмовила їй у встановленні статусу учасника війни.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 9 Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
до
учасників війни належать також особи, які в період Великої
Вітчизняної війни працювали на територіях, що після 1944 р.
увійшли до складу колишнього СРСР, та особи, які після 1945 р.
були переселені на територію України з території інших країн, а
також громадяни, які за направленням державних органів колишнього
СРСР працювали в державах-союзницях останнього. Як вбачається з
цієї норми Закону, переселення на територію України з інших країн
після 1945 р. є самостійною підставою для встановлення статусу
учасника війни.
Застосовуючи назване вище Типове положення ( z0264-96 ) (z0264-96)
, суд
не врахував, що воно розроблене відповідно до абзацу третього п. 2
ст. 9 Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
та п. 2 постанови Кабінету Міністрів
України від 26 квітня 1996 р., N 458 ( 458-96-п ) (458-96-п)
"Про комісії для
розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника
війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" і абзацу другого п. 2 ст. 9
Закону не стосується.
Таким чином, суд неправильно застосував норму матеріального
права. Тому президія Рівненського обласного суду скасувала всі
постановлені у справі судові рішення і направила її на новий
розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1999 р.