Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Приватне підприємство "Професіонал" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "SDS" суми боргу з урахуванням інфляції в розмірі 26856,38 грн., 469,16 грн. пені. 119,42 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.02.09 (суддя Чернота Л.Ф.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ТОВ "SDS" на користь приватного підприємства "Професіонал" суму в розмірі 24138 грн., індекс інфляції в розмірі 724,14 грн., 3% річних в розмірі 108,82 грн., пеню в розмірі 435,28 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 33,88грн., індексу інфляції в розмірі 115,04 грн., 3% річних в розмірі 10,6грн.

За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді М'ясищева А.М., суддів: Величко Н.Л., Москальова І.В.) 22.04.09 прийняв постанову (з урахуванням ухвали від 19.05.09), якою позов задовольнив повністю. Судові акти мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована посиланням на те, що в порядку п.3.2. договору, відповідач повинен був оплатити аванс 50% вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору згідно виставленого позивачем рахунку. В зв'язку з тим, що позивач не надав рахунок відповідачу, зобов'язання по сплаті авансу у відповідача не виникло. В порушення п.4.2. договору №9/21 від 02.10.06, позивач почав виконання робіт та не закінчити їх через 50 робочих днів. Оскільки, відповідач не перерахував позивачу аванс, то позивач не повинен розпочинати виконання передбачених по договору робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір №9/21 від 02.10.06 Згідно з п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з монтажу та пусконалагоджувальних робіт автоматики аварійної протидимного захисту (узгодження роботи вентиляційних систем підпору повітря, витяжних систем, клапанів димовидалення, клапанів ліфтів та світової сигналізації) на об'єкті: Критий ринок "Дружба", розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90а.

Відповідно до п. 3.2 договору, замовником здійснюється виплата авансу Підряднику протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору в розмірі 50% від вартості робіт, вказаних в п. 3.1, згідно виставленого Підрядником рахунку. Кінцевий розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) протягом 10 банківських днів після підписання вищевказаного Акту (п. 3.3 договору).

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору

№ 9/21 від 02.10.06, згідно якої, у зв'язку зі зміною виробничого завдання монтажних робіт на об'єкті: Критий ринок "Дружба", розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90а, призвело до використання додаткових матеріалів та виробництву додаткових робіт, що в свою чергу призвело до завищення кошторисної вартості об'єкту. Згідно з п.2 цієї угоди, вартість додаткових монтажних робіт складає 15 514,80грн.

Позивачем у липні 2007р., та жовтні 2008р. виконані роботи на загальну суму 66 860,4грн., що підтверджується актами виконаних підрядних робіт, підписаними представниками сторін без заперечень, від 18.07.07 та 14.10.08, а також довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. у сумі 26017,2 грн. - ф.КБ-3. Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, перерахувавши позивачу 40843,20 грн. Доказів оплати заборгованості на суму 26 017,20грн. матеріали справи не містять.

З акта №1 приймання виконаних робіт за жовтень 2008р. вбачається, що позивачем виконані роботи на підставі договору №9/21 від 02.10.08 на суму 26017,20 грн. Договірна ціна в сумі 26017,2 грн. узгоджена сторонами. Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. ф.КБ-3, вони виконані за договором №9/21 від 02.10.08 на суму 26017,2грн.

На підставі вищевикладених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 26858 грн.38коп. з урахуванням інфляції, 469,16 грн. пені та 3% річних в сумі 119,42 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати таку правову позицію з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Оскільки прийнявши роботу, відповідач її не оплатив, то сума заборгованості з нього має бути стягнута.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин з відповідача правомірно стягнуті 3% річних та інфляційні.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України). Отже, з відповідача правомірно стягнуто пеню, яка є різновидом неустойки (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не відноситься до компетенції касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України. Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з’ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "SDS" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.09 у справі № 11/208 залишити без змін.