ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
02 липня 2009 р.
|
№ 29/56пд
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Суддів
|
Шевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В.
|
|
|
розглянувши касаційну скаргу
|
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
|
|
|
на постанову
|
Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2009р.
|
|
|
у справі
|
№29/56пд господарського суду Донецької області
|
|
|
за позовом
|
Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська"
|
|
|
до
|
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
|
|
|
3-я особа
|
Міністерство вугільної промисловості України
|
|
|
про
|
визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди
|
|
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача: не з'явилися
- 3-ї особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання за позивачем наявності переважного перед іншими фізичними та юридичними особами права на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" в зв’язку зі створенням такого товариства членами трудового колективу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська"; визнання за позивачем наявність права на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" без отримання окремого акту Кабінету Міністрів України та зобов’язання відповідача укласти із створеним членами трудового колективу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" –ТДВ "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" без проведення конкурсу та без отримання окремого акту Кабінету Міністрів України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2009р. (суддя Джарти В.В.) позов задоволено.
Визнано за Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" наявність переважного перед іншими фізичними та юридичними особами права на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" у зв’язку зі створенням такого товариства членами трудового колективу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" без отримання окремого акту Кабінету Міністрів України.
Зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти із створеним членами трудового колективу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" –Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" без проведення конкурсу та без отримання окремого акту Кабінету Міністрів України.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2009р. (головуючий Величко Н.Л., судді М?ясищев А.М., Алєєва І.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Позивач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що трудовим колективом Державного підприємства "Шахта Новодзержинська" було прийнято рішення, оформлене протоколом від 06.08.2008р., про взяття в оренду цілісного майнового комплексу підприємства.
Відповідно до вимог чинного законодавства було створене господарське товариство - Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська".
Листом б/н від 15.01.2009р. позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з пропозицією укласти з Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Шахта Новодзержинська". До цього листа був доданий відповідний пакет документів.
У відповіді №11-06-02-01244 від 07.02.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило, що незважаючи на відсутність заперечень з боку Міністерства вугільної промисловості України (лист №58/01/02-02 від 23.01.2009р.), з урахуванням статті 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" реалізація переважного права заявника на укладення договору оренди не врегульована законодавством.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписом статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Порядок надання в оренду цілісних майнових комплексів, визначений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12)
№98/95-ВР від 14.03.1995р. (із змінами та доповненнями).
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно є державної власністю. Тому, суд, при розгляді цієї справи, користувався, насамперед, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12)
№98/95-ВР від 14.03.1995р. (із змінами та доповненнями)
Зокрема, стаття 7 вищезазначеного Закону встановлює, що ініціатива (пропозиція) щодо оренди майна, може виходити від фізичних та юридичних осіб які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"№98/95-ВР від 14.03.1995р. (із змінами та доповненнями).
За наявності ініціативи щодо оренди цілісного майнового комплексу орендодавець у триденний термін повинен повідомити про це трудовий колектив підприємства, його структурного підрозділу, щодо майна якого подано заяву про оренду.
Трудовий колектив протягом 15 днів, враховуючи день отримання повідомлення, має право прийняти рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, утворити господарське товариство та подати орендодавцю у встановленому законом порядку заяву щодо оренди відповідного майна.
Згідно ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"№98/95-ВР від 14.03.1995р. (із змінами та доповненнями) рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства. Ініціативу щодо оренди структурного підрозділу повинно підтримати більш як половина складу трудового колективу цього підрозділу.
Після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство.
До реєстрації у встановленому порядку статуту господарського товариства кожен член трудового колективу підприємства або його структурного підрозділу, цілісний майновий комплекс якого передається в оренду, має право вступити у зазначене господарське товариство на підставі особистої заяви.
Створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"№98/95-ВР від 14.03.1995р. (із змінами та доповненнями), фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі якщо:
- підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку;
- внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку;
- сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України.
Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.
Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди .
Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.
При цьому, положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко визначені випадки, коли заявнику може бути відмовлено в передачі в оренду об'єктів, а саме:
- було прийнято рішення про приватизацію або перед приватизаційну підготовку цих об'єктів;
- об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;
- орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті;
- орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;
- з інших підстав, передбачених законами;
- орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.
У разі відмови в укладанні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін, пунктом 8 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено право заінтересованої особи на звернення за захистом своїх інтересів до суду.
Судами встановлено, що позивач є господарським товариством, яке створене членами трудового колективу з метою взяття в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства і при цьому, позивачем виконані всі вимоги та здійснені всі дії, необхідні для підписання договору оренди.
Стаття 318 Цивільного кодексу України встановлює, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
За приписами статті 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією.
Згідно частини 5 статті 319 Цивільного кодексу України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до частини 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За таких обставин, враховуючи, що статтею 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин, встановлено, що створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" в повному обсязі.
При цьому, посилання відповідача на те, що Міністерство вугільної промисловості України не надало дозвіл на укладення договору оренди, а лише повідомило, що не заперечує проти передачі ЦМК в оренду Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" за умови надходження рішення КМУ щодо передачі зазначеного майна в оренду не прийнято судами до уваги, оскільки Міністерство вугільної промисловості України у відзиві зазначило, що питання можливості передачі Товариству з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська" було вже ним розглянуто про що направлений на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк лист від 23.01.2009р. №58/01/02-02 в якому вказано, що Міністерство вугільної промисловості України не заперечує проти передачі в оренду Товариству з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта Новодзержинська", створеного трудовим колективом державного підприємства "Шахта Новодзержинська" - цілісного майнового комплексу ДП "Шахта Новодзержинська".
Крім того, з листа № 11-06-02-01244 від 07.02.2009р. вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не відмовило позивачу у укладанні договору оренди цілісного майнового комплексу на підставах передбачених ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у тому числі у зв’язку з прийняттям рішення про приватизацію або перед приватизаційну підготовку цього об'єкту. У листі від 07.02.2009р. відповідач послався на ст. 73 Закону України " Про державний бюджет на 2009 рік", якою встановлено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, при цьому, на звернення до ФДМУ та Міністерства юстиції за роз’ясненнями щодо переважного права на оренду ЦМК членами трудового колективу відповіді надано не було, в зв'язку з чим позивач вважав, що це питання законодавством не врегульовано.
Також не взяті до уваги посилання відповідача на необхідність застосування ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" (835-17)
не були внесені зміни до ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який, в даному випадку, є спеціальним законом, що регулює спірні правовідношення.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. (v010p710-08)
Конституція України (254к/96-ВР)
у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України (254к/96-ВР)
не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ч.7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та прийнятого на її виконання Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом ФДМ України від 13.10.2004р. № 2149 (z1405-04)
(у редакції що діяла на час звернення з заявою до відповідача) конкурс та право оренди цілісного майнового комплексу підприємства проводиться тільки за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного трудовим колективом підприємства.
Матеріали справи підтверджується, що органи центральної виконавчої влади або інші суб’єкти управління державним майном не приймали рішення та не ініціювали питання щодо передачі у оренду спірного майна, таке рішення прийнято трудовим колективом державного підприємства, відповідно ст. 6, ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12)
щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки Закон України "Про оренду державного та комунального майна України" (2269-12)
є спеціальним по відношенню до даних правовідносин.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2009 р. у справі №29/56пд залишити без змін.
|
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
|
|