815/2096/16 Про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 17.10.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення від 01 квітня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду (суддя Бойко О. Я.) від 11 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бойко А. В., Танасогло Т. М., Яковлєв О. В.) від 11 жовтня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (далі - ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ") в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29061143 від 01 квітня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 13982852 про реєстрацію за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначив, що 11 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0011027507000 та з метою забезпечення виконання зобов'язання укладено Іпотечний договір б/н від 11 серпня 2006 року, зі змісту якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру під АДРЕСА_1. В подальшому, ПАТ "Укрсиббанк" відступив ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" свої права вимоги за зобов'язаннями позивача на підставі договору факторингу. Вказане стало підставою для прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на нового власника ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ".

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29061143 від 01 квітня 2016 року;

- зобов'язано відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 13982852 про реєстрацію за ТОВ (код ЄДРПОУ 37825968) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" у листопаді 2016 року звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 15 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" про прискорення розгляду справи.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 30 січня 2018 року касаційну скаргу ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 815/2096/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 08 вересня 2004 року видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору про дольову участь в будівництві від 25 березня 2003 року; акту прийому-передачі квартири від 25 січня 2004 року № б/н;

- 11 серпня 2006 року між АКіБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір. ОСОБА_2 став майновим поручителем за вказаним договором (а. с. 12-29);

- 11 серпня 2006 року АКіБ "Укрсиббанк" та позивач уклали іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 11-17);

- 13 лютого 2012 року між ПАТ "Укрсиббанк" (правонаступник АКіБ "Укрсиббанк") та ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" укладено договір факторингу № 2, згідно умов якого банк відступає Фактору (ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ") свої права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісію, штрафні санкції та інші можливі платежі) (а. с. 97-100);

- 13 лютого 2012 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно якого у зв'язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року, Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору (а. с. 102-104);

- відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 01 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29061143, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13982852 (а. с. 9-10);

12. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходили з того, що відповідачем не доведено законності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ".

Зокрема, судами попередніх інстанцій зазначено, що рішення приватного нотаріусу Київського нотаріального округу Щелкова Д. М., від 01 квітня 2016 року, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прийнято всупереч ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , оскільки нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, а в даному випадку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріальна дія, передбачена Законом України "Про нотаріат" (3425-12) , з нерухомим майном не вчинялася.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані норми ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержавтеля або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також, скаржником зазначено, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 11 КАС України, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, дослідивши обставини, на які позивач не посилався в адміністративному позові, як на підставу підтвердження своїх вимог. Суд апеляційної інстанції вказаного порушення норм процесуального права не виправив.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

16. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

18. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У цій справі, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на квартиру АДРЕСА_1, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК (1618-15) України.

25. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18).

26. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

27. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.