823/276/16 Про визнання неправомірними дії Прокуратури області в частині ненадання особі належної відповіді на звернення, визнання неправомірною бездіяльність Прокуратури області в частині невиплати особі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, та стягнення з Прокуратури області на користь особи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 17.10.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №823/276/16

адміністративне провадження №К/9901/9199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Прокуратури Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (суддя - Каліновська А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Гром Л.М., Межевич М.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Прокуратури Черкаської області

про визнання неправомірними дій та бездіяльності, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Черкаської області, в якому просив: - визнати неправомірними дії Прокуратури Черкаської області в частині ненадання належної відповіді на звернення ОСОБА_2; - визнати неправомірною бездіяльність Прокуратури Черкаської області в частині невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені; - стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30294 грн. - стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що наказом прокурора Черкаської області від 21.12.2015р. №817к внесено зміни до наказу від 20.08.2015р. про звільнення ОСОБА_2 в частині підстав звільнення позивача та доповнено, зокрема п.1 ст. 40 КЗпП України, яким передбачено виплату вихідної допомоги. Вказана вихідна допомога позивачу остаточно виплачена в повному обсязі 15.01.2016р., однак Прокуратурою Черкаської області допущена незаконна бездіяльність щодо невиплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України. Крім того, за результатами розгляду заяви позивача від 14.01.2015р. Прокуратура Черкаської області не виконала встановлений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) обов'язок щодо об'єктивного та всебічного розгляду заяви, надала роз'яснення замість вмотивованого рішення по суті звернення позивача. Вищезазначене призвело до душевних страждань позивача, у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача моральну шкоду на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Черкаської області в частині невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені. Стягнуто з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30294,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

4. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Прокуратурою Черкаської області самостійно внесено зміни до наказу про звільнення позивача щодо належності йому вихідної допомоги. Повний фактичний розрахунок проведено з позивачем 15.01.2016р., тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України. Посилання відповідача на затримку розрахунку при звільненні через збій налаштування складових програми ИС-ПРО, не береться судом до уваги, оскільки вказані обставини не можуть впливати на своєчасність виплати позивачеві належних сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Середньоденна заробітна плата позивача становить 297 грн. 00 коп. (6366 грн. 07 коп. (червень 2015) + 6405 грн. 05 коп. (липень 2015) / 43 (кількість відпрацьованих днів) = 297 грн. 00 коп.), а тому сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за 102 робочих днів становить - 30294 грн. (297 грн. х 102 = 30294 грн.). Надаючи листом від 17.02.2016р. №05/2-135вих-16 за підписом начальника управління представництва інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Черкаської області позивачеві відповідь на його заяву від 14.01.2016р. з роз'ясненням вимог чинного законодавства, Прокуратура Черкаської області діяла відповідно до вищенаведених вимог законодавства, а тому підстави для визнання неправомірними дій Прокуратури Черкаської області в частині ненадання належної відповіді на вказане звернення відсутні. Крім того, вказаним листом Прокуратура Черкаської області відмовила позивачу у виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, із зазначенням мотивів та обґрунтувань такої відмови, отже заява позивача від 14.01.2016р. розглянута по суті з наданням Прокуратурою Черкаської області повної, об'єктивної та обґрунтованої відповіді на порушені позивачем у вказаній заяві питання. Позивачем не надано доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями відповідача та не виплати йому середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційну скарга задоволена частково. Змінено постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, вказавши у мотивувальній частині постанови, що кількість робочих днів за період з 21.08.2015 року по 15.01.2016 року становить 101 день, розмір середнього заробітку за весь час не проведення розрахунку при звільненні становить 29 997 грн. (101 робочий день х 297 грн.). Викладено резолютивну частину постанови в частині стягненої суми наступним чином: Стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29 997,00 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

7. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що під час звільнення позивача з роботи, вимоги ст. 44 КЗпП України прокуратурою виконані не були і лише 21.12.2015 року прокуратурою Черкаської області внесено зміни до наказу від 20.08.2015 року №561к щодо підстави звільнення та зазначено п.1 ст. 40 КЗпП України, який дає правові підстави для виплати особі вихідної допомоги. Та обставина, що під час звільнення позивача з роботи у наказі не було зазначено підставою для звільнення п.1 ст. 40 КЗпП, суд вважає, не є підставою для невиконання відповідачем вимог чинного законодавства України, яке чітко передбачає обов'язковість виплати вихідної допомоги працівнику, що звільняється з роботи у зв'язку із скороченням штатів. Доводи апелянта про те, що право на отримання вихідної допомоги у позивача виникло лише з часу видання наказу від 21.12.2015 року, тоді як на день звільнення таке право було відсутнє, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не узгоджуються із вимогами законодавства України про працю, так як незалежно від наявності наказу Генеральної прокуратури, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в т.ч. і вихідної допомоги. Також безпідставними є посилання відповідача на збій налаштування складових програми ИС-ПРО 7.11.013.999, оскільки дане питання відноситься до внутрішньої діяльності певної установи чи організації, посадові чи службові особи якої зобов'язані слідкувати за роботою такої системи, і такі недоліки у роботі установи ніяким чином не стосуються права позивача на своєчасне у законодавчо визначені строки отримання повного розрахунку під час звільнення з роботи у зв'язку із реорганізацією. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд невірно обрахував розмір середнього заробітку, так як кількість робочих днів за період несвоєчасного розрахунку позивачу було обчислено у 102 робочих дні, тоді як всього за період з 21.08.2015 року по 15.01.2016 року робочих днів було 101 ( серпень 2015 року - 8 робочих днів, вересень 2015 року 22 робочих дні, жовтень 2015 року - 21 робочий день, листопад 2015 року - 21 робочий день, грудень 2015 року - 23 робочих дні, січень 2016 року 8 робочих днів), то суд повністю погодився з ними, оскільки такі доводи відповідають дійсності та співпадають із дійсною кількості робочих днів, що мали місце у вищезазначеному періоді часу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. Прокуратура Черкаської області (далі - скаржник) у червні 2016 року звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

9. В касаційній скарзі Прокуратура Черкаської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволені позову, а в решті судові рішення залишити без змін.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що наказом від 20.08.2015р. №561к ОСОБА_2 звільнено з займаної посади на підставі Закону України "Про прокуратуру", який до суду не оскаржувався. У наступному прокуратурою за власною ініціативою наказом від 21.12.2015р. №817к внесено зміни до наказу від 20.08.2015р. №561к, що надало позивачу право на отримання вихідної допомоги. Вважає, що в день звільнення ОСОБА_2 з ним проведено повний розрахунок згідно з наказом від 20.08.2015р. №561к, а право на вихідну допомогу за статтею 44 КЗпП України позивач отримав лише з часу прийняття наказу від 21.12.2015р. №817к. Вважає, що з боку скаржника відсутня вина за несвоєчасну виплату вихідної допомоги через помилки у роботі програми ИС-ПРО 7.11.013.999. Також зазначає, що задовольняючи вимоги про оплату праці суд має визначати суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

11. ОСОБА_2 надав заперечення на касаційну скаргу, яким просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Вважає, що оскільки Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку зі скороченням штатів, до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Кодексу законів про працю України (322-08) . Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначає, що у день фактичного звільнення з займаної посади (20.08.2015р.) йому належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, яка у повному обсязі була виплачена 15.01.2016р., що надає ОСОБА_2 право на отримання відшкодування у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

12. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_2 працював на посаді молодшого радника юстиції Прокуратури Черкаської області та був звільнений відповідно до наказу №561к від 20 серпня 2015 року з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури з 20 серпня 2015 року на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури. Підставою для видання даного наказу стали наказ Генерального прокурора України від 15.07.2015 року №59ш та заява ОСОБА_2 від 14.08.2015 року.

14. Наказом Прокуратури Черкаської області №817к від 21 грудня 2015 року внесено зміни до наказу №561к від 20 серпня 2015 року щодо підстав звільнення позивача та викладено наказ в наступній редакції: звільнити молодшого радника юстиції ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 20 серпня 2015 року в зв'язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому він обіймає посаду, за скороченням кількості прокурорів органу Прокуратури Черкаської області (п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру"), п.1 ст. 40 КЗпП України.

15. Крім того, даним наказом було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку позивача відповідно до ст. 44 КЗпП України, яка остаточно виплачена позивачу 15.01.2016 року.

16. 14 січня 2016 року позивач звернувся до прокурора Черкаської області із заявою в якій просив виплатити йому відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, а саме виплати вихідної допомоги, а також просив надати довідку про середній заробіток.

17. Листом від 17.02.2016 року за підписом начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Черкаської області повідомлено позивача, що юридична підстава виплати вихідної допомоги, яка є мінімальною соціальною гарантією, виникла лише з часу видання прокурором Черкаської області наказу від 21.12.2015 року №817к, що надав право на таку допомогу, тоді як на день звільнення з роботи така підстава була відсутня. Тому прокуратура Черкаської області не має правових підстав для виплати позивачу середнього заробітку за період з часу звільнення до фактичного повного отримання вихідної допомоги.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

19. Стаття 44 Кодексу законів про працю України: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

20. Частина 1 статті 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

21. Частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22. Частина 3 статті 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру": прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

23. Пункт 9 частини 1 статті 50 Закону України "Про прокуратуру": прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

24. Пункт 1 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру": цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

28. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

29. Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку зі скороченням штатів, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України (322-08) , що не заборонено спеціальним законодавством.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вносячи наказом від 21.12.2015 № 817к зміни до наказу від 20.08.2015 № 561к в частині підстав звільнення позивача з посади, відповідач вказав на пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

31. Отже, право позивача на одержання суми середньомісячного заробітку як вихідної допомоги передбачено законодавством, яке покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

32. Оскільки жодних правових підстав до невиплати цих сум у відповідача не було, - колегія суддів визнала таку невиплату винною протиправною бездіяльністю.

33. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у день фактичного звільнення ОСОБА_2 із займаної посади йому належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, яка, що не заперечується сторонами, у повному обсязі останньому була виплачена лише 15.01.2016.

34. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що несвоєчасна виплата вихідної допомоги у повному обсязі сталася через помилку у програмному забезпеченні, оскільки обчислення, нарахування і виплата належних працівникам прокуратури сум є питанням внутрішньої організації роботи прокуратури. Стан організації роботи відділу бухгалтерії або кваліфікація програмістів, що здійснюють супровід програмного забезпечення бухгалтерії не може впливати на реалізацію особою гарантованого КЗпП України (322-08) права на своєчасне отримання належних виплат.

35. Враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Прокуратури в частині невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

36. Щодо посилання скаржника на не застування судами п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) Суд зазначає, що ці роз'яснення стосується випадків розгляду вимог про оплату праці, в той час як виплати за ст. 117 КЗпП України є мірою відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні. При цьому, відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів, - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.

37. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

40. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

42. В задоволенні касаційної скарги Прокуратури Черкаської області - відмовити.

43. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа