Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянувши

В засіданні взяли участь представники:

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, рішенням від 25.07.03 господарського суду міста Києва (колегія суддів у складі: головуючого –Пилипенко О.Є., суддів –Лосєва А.М., Гумеги О.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

Визнано недійсним п. 33 рішення Міськради від 26.12.02 № 200-1/360.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 26.10.81 № 1747, відмовлено.

Постановою від 14.10.03 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Губенко Н.М., суддів –Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва змінено.

В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою від 01.04.04 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Підприємства задоволено.

Постанову від 14.10.03 Київського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва у даній справі залишено без змін.

Ухвалою від 24.06.04 Верховного Суду України Міськраді відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 01.04.04 Вищого господарського суду України у даній справі.

05.11.08 Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами. При цьому, в якості нововиявлених обставин заявник визначив ту обставину, що з листа Головного управління земельних ресурсів від 30.09.08 Товариству стало відомо, що спірна земельна ділянка на момент розгляду справи та станом на момент подання такої заяви перебуває у категорії земель запасу, а отже у користуванні Підприємства не перебуває. Також, в якості нововиявленої обставини Товариство вказало на наявність відомостей про те, що Підприємство не є платником земельного податку щодо спірної земельної ділянки.

Рішенням від 28.01.09 господарського суду міста Києва (колегія суддів у складі: головуючого –Хрипуна О.О., суддів –Гумеги О.В., Ковтуна С.В.) заяву Товариства про перегляд рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами задоволено частково.

Рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва в частині, якою позовні вимоги Підприємства задоволено, скасовано.

В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В іншій частині рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва залишено без змін.

При винесенні вказаного рішення в якості нововиявлених обставин місцевий суд врахував лист від 30.09.08 Головного управління земельних ресурсів згідно якого спірна земельна ділянка перебуває у категорії земель запасу, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що така ділянка не перебуває у користуванні Підприємства. Крім того, в якості нововиявленої обставини місцевий суд врахував наявність даних про несплату Підприємством земельного податку за користування спірною земельною ділянкою.

Постановою від 18.03.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Мартюк А.І., суддів –Зубець Л.П., Лосєв А.М.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.

Рішення від 28.01.09 господарського суду міста Києва скасовано.

В задоволенні заяви Товариства про перегляд рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами відмолено.

Рішення від 25.07.03 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку про те, що обставини, вказані заявником, в контексті ст. 112 Господарського процесуального кодексу України не є нововиявленими, оскільки могли бути предметом дослідження під час перегляду справи по суті. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що надані заявником листи установ, якими заявник доводить наявність нововиявлених обставин, датовані після винесення рішення по суті спору.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Міськрада завернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 18.03.09 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та залишити в силі рішення від 28.01.09 господарського суду міста Києва.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 116, 124 Земельного кодексу України, ст. 35 Земельного кодексу УРСР від 08.07.70, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",

ст. 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Міськради залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи (Товариства), суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

У відповідності до п. 5 постанови Пленумом Верховного Суду України від 27.02.81 № 1 "Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) , нововиявленими можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом при вирішенні спору по суті. Також, не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Аналогічні рекомендації з питань застосування норм процесуального права дала господарським судам президія Вищого господарського суду України у пункті 1.1 роз’яснення від 21.05.02 № 04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", відповідно до якого виникнення нових змін обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Отже, суд на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України може переглянути прийняте ним судове рішення за наявності двох умов в їх комплексному зв’язку: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору (обставини, які не могли бути відомі заявникові). При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання щодо істотності значення для справи нововиявлених обставин, суд має керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, тобто оцінювати наведені заявником обставини за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Разом з тим, слід враховувати, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що обставини, визначені Міськрадою в якості нововиявлених, не можуть враховуватись в якості таких в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені Міськрадою обставини могли бути предметом вивчення під час первинного розгляду справи по суті, проте необхідні докази своєчасно подані не були, всупереч тому, що згідно норм процесуального закону, обов'язок доказування покладено на сторони у справі.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Міськрадою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом оскаржену постанову винесено з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київської міської ради 29/246-787 від 16.04.09 залишити без задоволення.

Постанову від 18.03.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 41/706 господарського суду міста Києва залишити без змін.