Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю повноважних представників: позивача – відповідача –

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Грексим"

на ухвалу від 11 березня 2009 року господарського суду м. Севастополя та на постанову від 8 квітня 2009 року Севастопольського апеляційного господарського суду

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.06.2004 року позов приватного підприємства "Грексим" до Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості у розмірі 740249,18 грн. був задоволений.

В порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України позивачу 27.08.2004 року виданий наказ на примусове виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.06.2006 року внесено зміни до рішення господарського суду міста Севастополя від 01.06.2004 року по справі №20-6/040-8/134, наказ на примусове виконання рішення виданий 27.08.2004 визнаний таким, що втратив чинність.

21.06.2006 року виданий новий наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя по справі № 20-6/040-8/134.

30.01.2009 року приватне підприємство "Грексим" в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України звернулось до суду із заявою (вх. 969 від 30.01.2009) про визначення способу та порядку виконання рішення по справі № 20-6/040-8/134 у зв'язку з наявністю обставин, які роблять виконання рішення по справі неможливим.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 11 березня 2009 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2009 року, у задоволенні заяви приватного підприємства "Грексим" про визначення способу та порядку виконання рішення відмовлено.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Грексим" просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розглядаючи заяву позивача, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що згідно зазначеної заяви останній не просив суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення.

Суди правильно вважали, що спосіб та порядок виконання рішення суду вже встановлений рішенням суду від 01.06.2004 року, тому повторне встановлення судом порядку та способу виконання рішення стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не передбачає.

Не можна визнати обґрунтування посилання в касаційній скарзі заявника на ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає встановлення способу і порядку виконання, оскільки зазначене можливо лише у випадку, якщо судом постановлене рішення, процедура виконання якою не визначена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду як прийняті відповідно до вимог закону є обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Ухвалу господарського суду міста Севастополя від11 березня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.