Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. у справі №39/85 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю: змінено договір від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, шляхом викладення додаткової угоди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення господарського суду; змінено договір від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, шляхом викладення додаткової угоди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення господарського суду; стягнуто з Міністерства оборони України, а у разі відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" 170,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.03.2009 р. Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулося до господарського суду м.Києва з заявою про прийняття додаткового рішення суду, в якому просило прийняти додаткове рішення по справі №39/85, яким викласти специфікацію до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, укладеному між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, у редакції, викладеній у заяві про прийняття додаткового рішення суду.

01.04.2009 р. Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулося до господарського суду м.Києва з заявою про прийняття додаткового рішення суду, в якому просило розглянути вимогу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" щодо затвердження специфікації до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, укладеному між позивачем та відповідачем, та прийняти додаткове вмотивоване рішення по справі №39/85, яким задовольнити або не задовольнити дану позовну вимогу та зазначити це в додатковому рішенні суду.

Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі №39/85 (суддя Гумега О.В.) затверджено специфікацію до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, у редакції, викладеній у резолютивній частині додаткового рішення господарського суду.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. у справі №39/85, додаткове рішення господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі №39/85 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, внесення будь-яких змін до договору, в т.ч. на підставі рішення суду, можливе лише протягом дії договору, а позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 після закінчення терміну дії вказаних договорів; по-друге, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; по-третє, суд, застосувавши ст. 652 Цивільного кодексу України, не встановив наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни договору в судовому порядку, а саме наявності істотного порушення договору відповідачем, істотної зміни обставин чи настання іншого випадку, який згідно закону або договору тягне за собою внесення змін до договору; по-четверте, господарським судом порушено норми ст. 188 Господарського кодексу України щодо порядку внесення змін до договору, оскільки позивач під час розгляду справи неодноразово подавав заяви про зміну предмету позову (просив змінити договори в частині строку дії договорів, ціни та порядку розрахунків), при цьому умови, на яких позивач пропонував внести зміни до договору, відрізняються від умов, на яких відповідачу було зроблено пропозицію про внесення змін до договорів, та які було зазначено в проектах додаткових угод.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

12.01.2007 р. між Міністерством оборони України (відповідач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (позивач) було укладено договір №251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с.Дівички) (за кошти Державного бюджету України).

13.04.2007 р. між Міністерством оборони України (відповідач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (позивач) було укладено договір №251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А0565, А2923, А2319, А3020, А0231, А2860, у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, А1436, А3177, А3193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин (за кошти Державного бюджету України).

Строк дії договорів було встановлено з дати набрання ними чинності (з дати їх підписання сторонами) до 31.12.2007 р.

Додатковою угодою №6 від 31.12.2007 р. до договору від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 та додатковою угодою №8 від 31.12.2007 р. до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 строк дії вказаних договорів було продовжено до 31 12.2008 р.

15.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією №1/15/12-08 про внесення змін до договору, в якій просив розглянути пропозицію Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" щодо продовження строку дії договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 та укладення додаткових угод до цих договорів та надав відповідні проекти додаткових угод до договорів від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовився від встановлення на майбутнє господарських відносин з позивачем у зв’язку з публікацією в інформаційній газеті "2000" випуск № 48 (440) за 28.11–04.12.2008 р. даних про розірвання вищезазначених договорів з позивачем та ініціювання відповідачем підписання довгострокових договорів з іншими господарюючими суб’єктами, 03.02.2009 р. Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України про зміну договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, укладених між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, шляхом викладення додаткових угод у редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами і відсутністю у Міністерства оборони України згідно з умовами договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 права відмовити позивачу у задоволенні пропозиції щодо продовження дії вказаних договорів у зв'язку з належним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором, оскільки (на думку позивача) норми п. 12.1 договору від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 та п. 13.1 договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 позбавляють відповідача права відмовитися від встановлення господарських відносин із позивачем на майбутнє у разі належного виконання договорів позивачем.

Після неодноразових заяв про зміну та доповнення позовних вимог позивач в заяві про зміну предмету позову від 18.03.2009 р. просив вважати остаточні позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" викладеними у наступній редакції: змінити договори від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, укладені між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України шляхом викладення додаткових угод у редакції позивача; всі інші пункти договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, укладених між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, та додатків до них залишити без змін.

Задовольняючи позовні вимоги про внесення змін до договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, у разі належного виконання позивачем умов договорів відповідач не має права відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин із позивачем, а відповідачем не подано доказів неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором; по-друге, відповідно до ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Міністерству оборони України дозволено у 2009 р. укладати з суб'єктами господарювання –переможцями процедур закупівлі у 2007-2008 рр. додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України; по-третє, відповідно до п. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України за рішенням суду допускається зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (а припинення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України позивачем може призвести до негативних наслідків та завдати шкоди суспільним інтересам).

Однак, зазначені висновки господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки сторін.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що строк дії договорів від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 та від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4, укладених між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України, закінчився 31.12.2008 р. Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до господарського суду з заявою про внесення змін до вищевказаних договорів 03.02.2009 р., тобто після закінчення строку дії вказаних договорів, однак господарським судом не було надано оцінки доводам відповідача щодо можливості внесення змін до договору протягом строку його дії.

Обмежившись посиланням на ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" в обґрунтування висновків про наявність підстав зобов’язати відповідача внести зміни до спірних договорів, господарський суд не звернув уваги, що вищевказана норма Закону дозволяє Міністерству оборони України укладати з суб’єктами господарювання —переможцями процедур закупівлі у 2007–2008 рр. додаткові угоди щодо продовження терміну дії договорів, а предметом позову є не спонукання відповідача продовжити термін дії договорів, а зобов’язання відповідача внести зміни до договорів (термін дії яких закінчився), при цьому запропоновані позивачем зміни стосуються не тільки строку дії договорів, а й умов використання майна відповідача, ціни, вартості послуг, порядку розрахунків тощо.

Крім того, пославшись на ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" в обґрунтування висновків про наявність підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до спірних договорів, господарський суд не взяв до уваги, що вказана норма Закону дозволяє Міністерству оборони України у 2009 р. укладати додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України, не з'ясував наявність і розмір відповідних бюджетних асигнувань у спірному періоді.

Що стосується обґрунтування позову нормами ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, застосована господарським судом в обґрунтування висновків про необхідність внесення змін до договорів за рішенням суду, передбачає можливість зміни договору у зв’язку з істотною зміною обставин, за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, господарський суд, задовольняючи позов на підставі вказаної норми закону, мав встановити наявність обставин, з якими закон пов’язує можливість зміни договору в судовому порядку.

Крім того, слід зазначити, що сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для зміни договору. Вимагаючи зміни договору з цієї підстави позивач, з урахуванням положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Крім того, слід зазначити, що господарський суд, пославшись в обґрунтування висновків про наявність підстав для задоволення позову на обов’язковість договору для виконання сторонами, не взяв до уваги умови договорів, викладені у п. 11.2 додаткової угоди №6 до договору від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 та у п. 12.2 додаткової угоди №8 до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12, згідно з якими дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15% вартості договору, укладеного в попередній період, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді.

Однак, матеріали справи свідчать, що згідно з додатковою угодою №6 до договору від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 вартість послуг у 2008 р. становила 16 249 807,0 грн., а згідно з додатковою угодою №8 до договору від 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 —вартість послуг у 2008 р. становила 75 180 426,00 грн., тоді як оскаржуваним рішенням господарського суду змінено вищевказані договори шляхом викладення додаткових угод до них у редакції, згідно з якою вартість послуг у 2009 р. за договором від 12.01.2007 р. №251/4/2/07/4 становить 35 660 865,00 грн., а за договором 13.04.2007 р. №251/4/2/07/12 —116 197 050 грн.

Таким чином, господарським судом не надано будь-якої оцінки запропонованим позивачем новим цінам, вартості послуг, порядку розрахунків та іншим умовам, викладеним позивачем в проектах додаткових угод.

Крім того, господарським судом не надано оцінки доводам відповідача щодо неодноразової зміни позивачем предмету позову під час розгляду справи і недотримання у зв’язку з наведеним порядку внесення змін до договору, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України.

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. та додаткове рішення господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі №39/85 задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. та додаткове рішення господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі №39/85 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.