640/11283/16-а Про визнання протиправними дій та скасування постанов про порушення митних правил - 16.10.2018 Прийняття

у справі №640/11283/16-а за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці ДФС, треті особи: т.в.о. заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальник Управління з боротьби з митними правопорушеннями Гриценко Сергій Михайлович, заступник начальника Харківської митниці ДФС - начальник Управління з боротьби з митними правопорушеннями Волокітін Євген Петрович про визнання протиправними дій та скасування постанов в справі про порушення митних правил,

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування постанов про порушення митних правил від 11.07.2016 № 363/80700/16, від 12.07.2016 № 364/80700/16, від 14.07.2016 № 367/80700/16.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 14.11.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 оскаржив її у касаційному порядку.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, невірно встановлено об'єктивні обставини справи. На думку позивача, оскаржувані постанови про порушення митних правил залишають поза увагою факт пропуску строку притягнення до відповідальності та імперативну норму щодо закриття справи про порушення митних правил, а тому оскаржувані постанови є незаконними та необґрунтованими. Позивач вважає, що строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил на момент розгляду справи про порушення митних правил сплинув.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 та залишити в силі постанову Київського районного суду міста Харкова від 14.11.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 у справі №640/11283/16-а.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №640/11283/16-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Відповідно до підпункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 МК, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Одночасно суд не погодився із запереченнями відповідача, що дане правопорушення є триваючим, оскільки позивачем не виконано обов'язок щодо вивозу транспортного засобу у передбачений законом строк. Законодавцем встановлено преклюзивний термін у статті 481 МК України, який було порушено позивачем, що відобразилося у базах даних відповідача, проте, протягом шестимісячного строку, після спливу цього преклюзивного терміну, відповідні дії відповідачем здійснені не були.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначила, що статтею 467 МК України прямо віднесено правопорушення, передбачене статтею 481 МК України до триваючих. Невивезення транспортних засобів, що перебувають в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (4495-17) (далі - МК України (4495-17) ).

Спірним питанням у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Відповідно до положень статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частинами першою - шостою статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів, Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно частини третьої статті 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою вкладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, а також обміну інформацією між митними органами щодо таких товарів використовуються ЄАІС, до якої вноситься інформація про митні формальності, що виконуються щодо тимчасово ввезених товарів.

Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання.

Згідно зі статтею 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Судовим розглядом попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2016 Харківською митницею ДФС було складено протокол про ПМП №247/80700/16 відносно ОСОБА_2, після складання якого в ході проведення аналітично-пошукових заходів виявлено, що згідно бази даних ЄАІС Держмитслужби та АСМО "Інспектор" вказаним громадянином 07.10.2013 ввезено через м/п "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС автомобіль "FORD SIERA" р.н., VIN : WFDAXXGBBAKE. Вказаний автомобіль було ввезено в "тимчасове ввезення до 1 року" з метою особистого користування, відповідно кінцева дата вивезення транспортного засобу до 07.10.2014 включно.

У своєму поясненні від 23.05.2016 ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль "FORD SIERA" р.н., VIN : WFDAXXGBBAKE 49344, який ним було ввезено вкінці 2014 року - вивіз через митний пост "Краковець" або "Ягодин".

Однак, дані "Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску" АСМО "Інспектор 2006" та ЄАІС не підтверджують вказану інформацію, оскільки факт вивезення вказаного автомобіля на дату розгляду справи не зареєстровано.

Таким чином, ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу, який перебуває під митним контролем, тобто вчинив порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 481 МК України.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, 06.06.2016 до Харківської митниці ДФС надійшов лист Житомирської митниці ДФС від 06.06.2016 № 783/7/06-70-20, в якому було зазначено, що згідно ЦБД ЄАІС ДФС ОСОБА_2 04.11.2013 та 15.12.2013 було ввезено на митну територію України в режимі "тимчасове ввезення до 1 року" через пункт пропуску "Виступовичі" митного поста "Північний" Житомирської митниці ДФС транспортні засоби "FORD SIERA" р.н., : AXXGBBALT98887 та "OPEL OMEGA", р.н. NVG231, VIN: W0L000017L1057955. Дані автомобілі було ввезено в режимі тимчасового ввозу з метою особистого користування строком до одного року, відповідно кінцева дата вивезення транспортного засобу "FORD SIERA" р.н. DEMLH2398, : AXXGBBALT98887 до 15.12.2014, "OPEL OMEGA", р.н. NVG231, VIN: W0L000017L1057955 - 04.11.2014 включно. Зі змісту листа Житомирської митниці ДФС від 06.06.2016 № 783/7/06-70-20 вбачається, що справи про порушення митних правил не заводилась, заяв до Житомирської митниці ДФС про продовження строку перебування на митній території України вказаного транспортного засобу не зареєстровано.

У відповідності до даних "Диспетчера ЗМК та Пасажирського пропуску" АСМО "Інспектор 2006" та ЄАІС фактів вивезення транспортних засобів "OPEL OMEGA", р.н. NVG231, VIN: W0L000017L1057955, "FORD SIERA" р.н., : AXXGBBALT98887 на дату розгляду справи не зареєстровано.

У письмових поясненнях до протоколу про порушення митних правил № 364/80700/16 від 06.06.2016, № 367/80700/16 від 07.06.2016, наданих представником позивача 12.06.2016, не було повідомлено будь-якої інформації по суті правопорушення, а також інформацію про місцезнаходження вказаних транспортних засобів.

Оскільки ОСОБА_2 до закінчення терміну тимчасового ввезення, не вжив заходів щодо інформування найближчого митного органу про обставини, які унеможливлювали вивезення зазначених транспортних засобів за межі митної території України у встановлені строки, тобто до 04.11.2014 та 15.12.2014 - відповідно, або не вивіз їх, таким чином ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу, який перебуває під митним контролем, тобто вчинив порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 481 МК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку щодо безпідставності посилань позивача стосовно порушення його права на захист при складанні протоколів про порушення митних правил від 06.06.2016 № № 364/80700/16, 365/80700/16 та від 07.06.2016 № 367/80700/16, а саме: не роз'яснення прав та обов'язків, позбавлення можливості надати пояснення, наявність відмітки про направлення протоколу поштою.

Дослідивши під час розгляду справи протоколи, судом апеляційної інстанції встановлено, що підпис ОСОБА_2 наявний у всіх відповідних графах вказаних протоколів, в тому числі наявні його пояснення написані власноручно у графах про роз'яснення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зауваження щодо складеного протоколу, а також у графі, яка заповнюється у разі якщо особу, що притягується до відповідальністю встановлено та вона була присутня при складанні протоколу.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення митним органом шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення на позивача, а, відтак, спірні постанови є неправомірними.

Між тим такі висновки суду першої інстанції на думку колегії суддів апеляційної інстанції, з якою погоджується Верховний Суд, є помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Так, з логічно-граматичного аналізу даної норми висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній, є орієнтовним.

Крім того, щодо характеру триваючих порушень митних правил, Верховний Суд зазначає таке.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України (4495-17) не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 22-34-1465, триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Такі правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до листа Мін'юсту України від 17.07.2007 № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим, впродовж трьох місяців, невиконанням встановленого МК України (4495-17) обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані триваючого, безперервного порушення закону, яке проявляється у вигляді протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Тобто, вказаною нормою прямо віднесено правопорушення, передбачене статтею 481 Митного кодексу України до триваючих, що спростовує твердження позивача в цій частині.

Отже, не вивезення транспортних засобів, що перебувають в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортних засобів за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом - правопорушення є триваючим.

Таким чином, накладання митницею адміністративних стягнень на ОСОБА_2 відбулося з дотриманням строків, встановлених статтею 467 МК України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач ввіз на територію України транспорті засоби, щодо яких існує обов'язок вивезення за межі митної. Таким чином, ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу, який перебуває під митним контролем. Перевищення встановленого строку тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Отже, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про скасування постанов у справах про порушення митних правил № 363/80700/16 від 11.07.2016, № 364/80700/16від 12.07.2016, № 367/80700/16 від 14.07.2016, складені Харківською митницею ДФС відносно ОСОБА_2

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову на підставі того, що строки накладення адміністративного стягнення на момент винесення спірних постанов закінчились, тому така постанова є протиправною і підлягає скасуванню, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.