804/9952/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 (суддя - Кальник В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі № 804/9952/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Приватне акціонерне товариство "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі - ПрАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 04.08.2015 №0000234202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 та прийняти у справі нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг та робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв'язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2015 року, про що складено акт від 17.07.2015 № 35/28-01-02-05393056.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що в порушення ПрАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за квітень 2015 року суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаними по контрагентам взаємовідносини з якими не підтверджено, чим завищено податковий кредит квітня 2015 року на суму 11898378,00 грн., що призвело до порушення пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) , а саме - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в квітні 2015 року на суму 11898378 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 04.08.2015 прийнято податкове повідомлення рішення №0000234202, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 11898378 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5949189 грн.

Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення були обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами-постачальниками з придбання товарно-матеріальних цінностей, монтажних та будівельних робіт у ТОВ "Міжнародна інформаційна агенція", ТОВ "ІТС", ТОВ ТПФК "Теркон", ТОВ "Лебтрансгрупп", ТОВ ВКФ "НАЙС", ТОВ "Коксохімремонт", ПНВП "Інвест - Гарант", ТОВ "Естіл", ТОВ "КАМіС", ТОВ "Вторцветметресурси", ТОВ "Корпорація Арсіл", ТОВ "Феросплав-компані", ТОВ "Завод "ЕНЕРГОКРЕДО", TOB "JIT-Імпекс", ТОВ "Технологія", ТОВ "Торговий Дім "Запоріжпідшипник", ТОВ "Газ-Екосистема".

Обґрунтовуючи свою позицію СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську послалась на те, що під час проведення аналізу податкової звітності контрагентів по ланцюгу постачання до позивача встановлено невідповідність груп придбаних товарів для подальшої реалізації; контрагенти-постачальники позивача формували податковий кредит за рахунок товариств, які в свою чергу формували податкові зобов'язання при відсутності податкового кредиту. Крім того відповідач зазначає про відсутність у спірних контрагентів в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, а також на непредставлення ПрАТ "Євраз Дніпровський металургійний завод" на перевірку документів, які підтверджують транспортування придбаного товару та сертифікатів якості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договорів з додатками (специфікаціями) та додатковими угодами, актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), договірних цін, кошторисів до кожного з актів приймання виконаних робіт, відомостей ресурсів до кошторису, розрахунків загальновиробничих витрат до кошторису, видаткових накладних, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, рапортів переважування прибулих вантажів на автомобільних вагах, корегування рахунків фактури, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, податкових накладніих рахунків на оплату, платіжних доручень тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ "Євраз Дніпровський металургійний завод" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.