Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Калошина А.О.

від відповідача: не з’явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2009р.

у справі № 23-31/1-08-54 Господарського суду Одеської області

за позовом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно –Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 16151,43 грн.,

Державна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря звернулася до Господарського суду Одеської Області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 16151,43 грн. заподіяних збитків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. (суддя В.М.Лєсогоров) в задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2008р., заступник прокурора Одеської області вніс апеляційне подання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. (судді: О.О.Журавльов, В.М.Тофан, М.В.Михайлов) апеляційне подання задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. скасовано, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь держави в особі Державної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України збитків у розмірі 16151,43 грн., стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Державного бюджету України державне мито у розмірі 242,27 грн., стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Державного бюджету України оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2008р. касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. у справі № 31/1-08-54 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

За новим розглядом справи, якій присвоєно номер №23-31/1-08-54, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2009р. (суддя Л.В.Степанова) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь держави в особі Державної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України збитків у розмірі 16151,43 грн., стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Державного бюджету України державне мито у розмірі 161,51 грн., стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Державного бюджету України оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2009р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" мотивує тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі його представника у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

10.04.2007р. представниками Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено перевірку виконання природоохоронного законодавства України ДП "Іллічівський морський торговельний порт", внаслідок якої було складено акт перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р., в якому встановлено, що під час комплексної перевірки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" встановлено несанкціоноване складування відходів на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт", чим здійснено засмічення та забруднення земельних ділянок на території причалу №25, розміром: 1) 12,3м х 5,8м; 2) 7,8м х 8,15м, будівельними відходами та металобрухтом.

18.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено протокол №100657 про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №100451 про накладення адміністративного стягнення.

На підставі складеного акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря був складений розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р. (z0285-98) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.1998р. №285/2725 (z0285-98) , розмір шкоди визначений у сумі 16151,43 грн.

16.08.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на адресу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було направлено претензію №100050 на суму 16151,43 грн., яку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" отримав 20.08.2007р., але вимоги не виконав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 68 зазначеного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; термін "спеціально відведені місця чи об'єкти" вживається в наступному значенні - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Відповідно до п. "з", п. "л" ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно п. 1 з Положенням "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря", затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 року № 528 (z0040-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р. за № 40/13307 (z0040-07) , Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами и агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки

Підпунктом 5.1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря" встановлено, що Державна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних і районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади щодо контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України та особами без громадянства, а також іноземними юридичними і фізичними особами.

Відповідно до п.п. п.п. 6.1, 6.9 та п.п. 6.12 вищеназваного положення інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності у будь-який час з метою перевірки додержання ними вимог охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення вимог законодавства. уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За п.п. 1.2., 1.4 Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (z0285-98) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за № 285/2725 (z0285-98) (в редакції, яка діяла на дату складання акту перевірки) встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої державі юридичними особами та громадянами в процесі їхньої діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі, незалежно від форм їх власності; застосування Методики є обов'язковим для інспекторів Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України, посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств та органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Підпунктом 2.3. Методики забруднення земель визначено як виявлене привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти.

Відповідно до п. 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень, при цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п.п. 4.7. Методики забруднюючі речовини поділені на чотири групи небезпечності (додаток 1), основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті (мг/кг).

В розділі 4 "Малонебезпечні та інертні речовини" додатку 1 до Методики встановлено наступні види речовин: будівельні відходи, відходи флотації вугілля, ганчір'я, гума, гній та гноївка, комплексні гранульовані добрива, комплексні рідкі добрива, металобрухт, папір, пилолісовідходи, побутове сміття, сірка.

Як вже було зазначено, господарським судом встановлено, що під час комплексної перевірки відповідача виявлено несанкціоноване складування відходів на території підприємства (засмічення). Позивачем складено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території відповідача відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в якому розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, становить 16151,43 грн.

Відповідач не заперечує проти наявності факту забруднення та засмічення земельних ділянок порту, проте вказує на те, що розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території відповідача, складений позивачем не відповідає діючому законодавству, а саме - Методиці визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, оскільки позивач не надає підтвердження аналізу ґрунтів або виконання еколого-геологічних робіт, також позивачем не враховано розмір земельної ділянки, згідно з п. 4.6 Методики.

Відповідачем засмічено дві земельні ділянки, одна з яких площею 71,34 кв.м, а друга - 63,57 кв.м., отже площа засмічених ділянок становить 134.91 кв.м, як вказано у пунктах 1, 12 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Грошова оцінка 1кв.м. землі території відповідача відповідно до довідки Іллічівського міського відділу земельних ресурсів № 985 від 02.07.2007р. складає 119,72 грн.

Вказана вартість 1кв.м. земельної ділянки визначена у пунктах 15, 16 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Згідно з п.п. 3.3 Методики в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов, обмеженість інформації про них на конкретних ділянках; за наявності інформації про кількість забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі чи засмітила її поверхню, визначають на місці площу, глибину проникнення та обсяги забруднення; у випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не визначено, спеціалізовані організації виконують інженерно-екологічні вишукування.

Як встановлено господарським судом, в даному випадку просочування забруднюючої речовини у певний шар землі не відбулося в силу характеристик відходів, якими була засмічена земельна ділянка, а тому не було підстав для проведення інженерно-екологічних вишукувань, крім того позивачем коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючої речовини (куб. м.) в об'ємі забрудненої землі (куб.м.) залежно від глибини просочування, (Кз) не врахований по причині характеристики (властивостей) відходів. В пункті 4 розрахунку "Забруднююча речовина" вказано позивачем будівельні відходи, металобрухт.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування рішення прийнятого місцевим господарським судом не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2009р. у справі № 23-31/1-08-54 –без змін.