Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Рішенням від 23.11.01 господарський суд Одеської області стягнув з Комунального підприємства "Одесаміськелектротранс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в особі Центральниї електричних мереж 159599,09 грн. боргу, 1595,99 грн. державного мита і 69 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач 07.11.08 звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, заявивши вимоги про визнання незаконною бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби Приморського району Управління юстиції м. Одеси (далі –ВДВС) щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 19.12.01 у даній справі та зобов'язання ВДВС винести постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним наказом та провести виконавчі дії з його виконання в строки, передбачені ст.ст. 24, 25 Закону України "Про виконавче провадження". Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання цієї скарги.

Ухвалою від 08.01.09 господарського суду Одеської області (суддя Панченко О.Л.), яка залишено без змін постановою від 24.03.09 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. –головуючого, Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.), відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання скарги та відхилено скаргу позивача.

Ухвалою від 03.06.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних ухвали та постанови.

Касаційна скарга мотивована наявністю поважних причин пропуску процесуального строку та неврахуванням судами обставин відсутності постанови ВДВС про відмову в порушенні виконавчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відновленні строку та відхиляючи скаргу позивача, попередні судові інстанції виходили з того, що ВДВС отримав від позивача рекомендований лист №139 від 26.02.02, що підтверджується листом Одеської дирекції Центру поштового зв'язку №5, але при розкритті конверту в ньому була наявна лише заява про відкриття виконавчого провадження №70-02189 від 18.02.02 та був відсутній судовий наказ. Оскільки виконавчий документ до заяви не було надано, ВДВС не розглядав заяву позивача, а листом №26-п від 27.05.02 порадив позивачеві надати виконавчий документ або його дублікат. Однак, у подальшому позивач не надав відповідних документів, а з заявою про видачу дублікату наказу до господарського суду не звертався.

Лише 05.05.05 позивач звернувся до ВДВС із запитом про стан виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду за наказом в даній справі та отримав відповідь про ненадходження наказу до ВДВС.

Проте здійснивши розгляд клопотання про відновлення процесуального строку, суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги, що рішення і постанова в даній справі до 23.04.02 перевірялися у касаційній інстанції, а також обставини отримання ВДВС від позивача рекомендованого листа №139 від 26.02.02.

Відповідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.

Згідно ж зі ст. 26 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Розглядаючи клопотання, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували суттєві обставини щодо правомірності дій ВДВС у зв'язку з одержанням рекомендованого листа №139 від 26.02.02. Оскільки лист ВДВС від 27.05.05 не є процесуальним документом виконавчого провадження, а відповідний акт, на який послався ВДВС у матеріалах справи відсутній, судам слід було встановити обізнаність скаржника про втрату чи відсутність наказу та можливість з цих обставин одержати у господарському суді дублікат цього наказу.

Наведені в оскаржуваних ухвалі та постанові висновки судів не свідчать про неправомірність чи бездіяльність скаржника, тому судова колегія вказані висновки не вважає переконливими для відмови в поновленні процесуальних строків, передбачених у ст. 121-2 ГПК України.

Разом з тим судова колегія враховує, що позивач вже звертався зі скаргою на бездіяльність ВДВС щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 19.12.01, зокрема відмовившись від власної апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 27.02.06 у цій справі про повернення скарги, а відтак був обізнаний вищевикладені обставини. Тобто 07.11.08 позивач фактично звернувся зі скаргою на підставі положень ст. 121-2 ГПК України повторно, не довівши поважних причин пропуску ним строку при повторному зверненні.

З огляду на таке судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.09 у справі №17-3-13/01-7319 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.