Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Державне підприємство (надалі ДП) "Дельта-лоцман" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної судноплавної компанії (надалі АСК) "Укррічфлот" та просило стягнути з відповідача 10 413,52 грн. заборгованості за послуги служби регулювання руху суден за період 01.12.2007 р. по 31.01.2008 р., а також 1 323,74 грн. пені, та 729,03 грн. штрафу.

В ході судового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог та просив додатково стягнути заборгованість і за період з 04.02.2008 року по 30.05.2008 року, а саме: 22 507,35 грн. основного боргу, 2 729,16 грн. пені, та 1572,52 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2008 року (суддя Шабунін С.В.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів надання послуг служби регулювання руху суден у зазначені періоди.

За апеляційною скаргою ДП "Дельта-лоцман" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.) скасоване, прийнято нове рішення, яким з АСК "Укррічфлот" на користь ДП "Дельта-лоцман" стягнуто 32 920,87 грн. основного боргу та відповідні судові витрати. В частині стягнення пені та штрафу провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову.

В частині задоволення позову постанова мотивована тим, що надання послуг служби регулювання руху суден за вказані періоди підтверджується лоцманськими квитанціями та виставленими позивачем на підставі цих квитанцій рахунками, оскільки отримання лоцманських послуг без послуг служби регулювання руху суден є технічно неможливим.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, АСК "Укррічфлот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційними господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2008 року залишити в силі.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту правильність встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи та застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до письмової форми правочину, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Поряд з цим, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, дії осіб, які породжують цивільні права та обов'язки.

Наказом Мінтрансу від 11.09.2000 р., №498 (z0717-00) затверджено Положення про державну морську лоцманську службу, відповідно до норм якого послуги лоцмана (лоцманські послуги) надаються на підставі відповідної заявки капітана судна або морського агента, уповноваженого судновласником. Доказом надання лоцманських послуг є лоцманська квитанція, оформлена згідно з вимогами цього положення (розділ 4 Положення, ст. 101 КТМ України).

Згідно зі ст. 110 Кодексу торгівельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування. Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Наказом Мінтрансу від 15.04.2004 р. №312 (v0312361-04) "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" на державне підприємство "Дельта-лоцман" з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 р. покладено функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Міністерством транспорту та зв’язку України видано наказ №340 (z0545-01) від 28.05.2001 "Про затвердження Положення про службу регулювання руху суден". Відповідно до п. 4.1 цього Положення СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до статті 115 Кодексу торгівельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Отже, послуги СРРС є оплатними. Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. №214 (z0374-96) , (зареєстрованого в Мінюсті України за №374/1399 від 24.07.1996 р.) затверджені Збори і плата за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден. Даним наказом Збори і плата встановлені лише для суден закордонного плавання. Проте, відповідно до п. 62 Зборів і плати (Наказ Мінтрансу від 15.12.2000, №711 (z0005-01) "Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України") розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, що надають послуги суднам.

Відповідно до вказаного наказу та, враховуючи положення ст. ст. 189- 190 Господарського кодексу України про те, що ставки на ці послуги, відносяться до вільних тарифів, які визначаються розцінками позивача, з 27.04.2007 р. наказом по підприємству №229 ДП "Дельта-лоцман" встановило розцінки на свої послуги, які надаються в Дунайському регіоні, та ставки яких не були встановлені вищевказаним наказом. Листом Міністерства транспорту та зв’язку України №1484/27/10-07 від 06.03.2007 р. погоджено правомірність розроблення вказаних тарифів з органом управління. Про встановлені розцінки повідомлено всіх зацікавлених судновласників, зокрема і відповідача, що підтверджується листом №1981 від 24.04.2007 р.

Господарськими судами встановлено, що на підставі поданих відповідачем заявок позивачем в період з 01.12.2007 р. по 30.05.2008 р. надані лоцманські послуги та послуги служби регулювання руху суден, оплату яких замовник зобов'язався провести відповідно до наданих виконавцем рахунків. Виконання зазначених послуг підтверджене лоцманськими квитанціями, що підписані державними лоцманами та капітанами суден АСК "Укррічфлот". На підставі лоцманських квитанцій позивачем для АСК "Укррічфлот" виставлені рахунки, які включали оплату послуг служби регулювання руху суден, однак відповідач не оплатив послуги служби регулювання руху суден. Заборгованість відповідача за ці послуги становить 32 920,87 грн. Факт надання відповідачу лоцманських послуг та проходження його суден ГСХ р. Дунай – Чорне море, останнім не заперечується, оскільки технічно неможливим є отримання лоцманських послуг без послуг СРРС.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи щодо фактичного надання позивачем вказаних послуг на підставі поданих заявок та лоцманських квитанцій, виставлення рахунків в оплату послуг, розмір збору за які має здійснюватися за вільними цінами, встановленими підприємством, на яке покладено обов’язок з регулювання руху суден, а також відсутності повної оплати з боку відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року у справі №46/148 залишити без змін.