807/3565/14 Про визнання нечинним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади Української православної церкви у новій редакції - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород та представника Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород Цебрика Л.В. на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М., Каралюса В.М. від 08.10.2015 у справі №807/3565/14 за позовом Настоятеля релігійної громади Української Православної Церкви Святих рівноапостольних Володимира і княгині Ольги в інтересах релігійної громади ОСОБА_5 до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи - Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород, про визнання нечинним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії,

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (замінено на Закарпатську обласну державну адміністрацію), в якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.08.2014 року № 253 про реєстрацію статуту релігійної громади Української православної церкви святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги у новій редакції; скасувати державну реєстрацію статуту нової редакції Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород, зареєстрованого розпорядженням від 22.08.2014 року № 253; відновити державну реєстрацію статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги, зареєстрованого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 30.03.2014 року № 155.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що зміни до статуту внесені з грубим порушенням розділу V "Порядку внесень змін і доповнень до Статуту" статуту релігійної громади УПЦ Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги, оскільки для дійсності рішень парафіяльних зборів необхідно щонайменше участь 250 осіб, тоді як в них прийняло участь всього 20 осіб. Крім цього, ОСОБА_7, який підписався в протоколі як голова зборів та священнослужитель, звільнений 20.12.2013 року від обов'язків настоятеля парафії та заборонений в священнослужінні. Тому вважає, що статут у новій редакції зареєстрований незаконно, оскільки відповідач приймаючи розпорядження, не здійснив перевірку легітимності документів щодо перереєстрації громади, а саме протоколу загальних зборів парафії, не перевірив повноваження осіб, які подали заяву про перереєстрацію статуту на предмет їх відношення до релігійної громади УПЦ Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги. Протокол зборів не був підписаний чинним настоятелем громади УПЦ ОСОБА_5, який є одночасно головою Парафіяльної ради, як це передбачено п. 2.7 Статуту.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та прийнято нове судове рішення про задоволення позову. Визнано нечинним та скасовано розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.08.2014 року № 253 "Про реєстрацію статуту релігійної громади", скасовано державну реєстрацію нової редакції статуту Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних кн. Володимира та кн. Ольги у м. Ужгород, зареєстрованого розпорядженням від 22.08.2014 року № 253. Відновлено державну реєстрацію статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги, зареєстрованого розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.03.2004 року № 155.

У касаційній скарзі Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги указ Архієпископа Мукачівського і Ужгородського Української Православної Церкви від 20.12.2013 року № 524, згідно якого протоієрея ОСОБА_7 звільнено з посади настоятеля громади, та указ Архієпископа Мукачівського і Ужгородського Української Православної Церкви від 20.12.2013 року № 525, за яким настоятелем храму Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги в м. Ужгород призначено протоієрея ОСОБА_5, оскільки вказані укази сфальсифіковано. Рішення про внесення змін до статуту приймалось дійсними членами релігійної громади, яка складається з 20 осіб та підтверджується доданим протоколом від 27.06.2013 року. До того ж, суд апеляційної інстанції неправильно дослідив питання про уповноважених осіб на підписання заяви на реєстрацію змін і доповнень до статуту.

У касаційній скарзі представник Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції протиправно встановив, що ОСОБА_5 має право представляти інтереси юридичної особи - релігійної громади Української православної церкви Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород, навіть незважаючи на те, що ним в позові зазначено іншу назву громади та позов подано не в інтересах релігійної громади, а в інтересах членів громади. Апеляційний суд протиправно встановив, що рішення про внесення змін до статуту громади порушило право членів громади на участь у прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, хоча жоден член громади позов в суд не подавав і ОСОБА_5 на подання позову не уповноважував. Суд своїм рішенням надав членство у релігійній громаді неіснуючим та видуманим особам в кількості більше 200 осіб, ототожнивши прихожан з членами юридичної особи - релігійної громади.

Заперечення та відзиви на касаційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення у межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.03.2004 року № 155 зареєстровано статут релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.08.2014 року № 253 затверджено нову редакцію статуту релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату Святих Рівноапостольних Кн. Володимира та Кн. Ольги у м. Ужгород. Дана реєстрація відбулася у зв'язку з переходом під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату.

Указом Архієпископа Мукачівського і Ужгородського Української православної церкви від 20.12.2013 року № 525 настоятелем храму Рівноапостольного Князя Володимира та Рівноапостольної Княгині Ольги в м. Ужгород призначено протоієрея ОСОБА_5.

Заява про реєстрацію змін і доповнень до статуту релігійної громади Української православної церкви не була підписана ОСОБА_5, її підписали та подали до обласної державної адміністрації інші особи.

В ході розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що статут релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги був затверджений 13.02.2014 року керуючим Мукачево-Ужгородською єпархією, а зміни до Статуту затверджені керуючим Закарпатською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату, який не був керуючим Мукачево-Ужгородською єпархією УПЦ та не мав повноважень вчиняти такі дії з врахуванням іншої канонічної належності Церкви, єпархію якої він очолював.

Пунктом 2.1 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги передбачено, що Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймається простою більшістю голосів.

Згідно позовної заяви до складу даної релігійної громади входить 500 віруючих. До позовної заяви додано список прихожан релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги - понад 200 осіб.

В той же час рішення про внесення змін до статуту приймалось 20 особами і згідно матеріалів справи особи, які приймали рішення про внесення змін до Статуту, не є членами релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги.

Доказів правомочності проведених зборів громади, які прийняли рішення про внесення змін до статуту, з огляду на наведені факти неналежності осіб, які приймали участь у зборах до громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги та відсутність передбаченого статутом кворуму, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законом встановлено єдину підставу відмови у реєстрації статуту релігійної організації - якщо статут чи діяльність самої релігійної організації суперечить чинному законодавству, інших підстав для відмови в реєстрації статуту чи внесенні змін до нього не передбачено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при затвердженні статуту в новій редакції не було дотримано порядку та процедури його прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації. Прийняття рішення про внесення змін до статуту порушило право членів громади на участь в прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, тобто фактично порушило їх право на свободу віросповідання, гарантоване ст. 35 Конституції України та ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами 3 та 6 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам та що зміни і доповнення до статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації у тому ж порядку і в ті ж терміни що і реєстрація статутів (положень).

Згідно пункту 2.1 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада, підзвітна парафіяльним зборам.

Відповідно до положень пункту 2.4 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом Парафіяльних зборів, а пунктом 2.7 цього ж Статуту встановлено порядок, за яким голова парафіяльної ради повноцінно представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань та що усі документи, що йдуть з парафії, підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. У разі, якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Згідно п. 1.3 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги віруючі громадяни є учасниками парафіяльних зборів релігійної громади зазначеної парафії і саме парафія об'єднує громадян православного віросповідання.

За змістом пункту 2.2 цього ж Статуту парафіяльні збори складаються із православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість Статуту Української православної церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у Богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословення архієрея, благочинним).

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що термін "парафіяльні збори", який використовується у статуті релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги, та термін "загальні збори віруючих громадян", який міститься у ч. 1 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", є тотожними.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги зміни та доповнення до Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і реєструються у тому ж порядку, що і Статут.

Згідно пункту 2.1 Статуту релігійної громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймається простою більшістю голосів.

За змістом ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.

В ході розгляду справи суд апеляційної інстанції, крім іншого зазначив, що судом першої інстанції не спростовано доводів позивача про неправомірну участь у зборах громади, якими були прийняті зміни до статуту, колишнього настоятеля ОСОБА_7, який з 20.12.2013 року указом архієпископа Мукачівського і Ужгородського звільнений з посади настоятеля парафії. При цьому, наданий відповідачу разом з іншими документами для реєстрації змін до статуту протокол засідання парафіяльних зборів також підписаний головою зборів протоієреєм ОСОБА_7. Позивач звертав увагу суду на те, що після подачі Закарпатській обласній держадміністрації ініціативною групою документів щодо реєстрації змін до статуту (заяви протоколу зборів парафії та зміненого Статуту) ці документи відповідачем були повернуті із зауваженнями. В той же день, виходячи з дати реєстрації заяви, документи були подані повторно, але в іншій зміненій редакції.

Проте, повернення документів із зауваженнями не передбачено чинним законодавством.

Документи, подані відповідачем повторно, прийняті для реєстрації без врахування тієї обставини, що зміни в них внесені постфактум без фактичного проведення будь-яких зборів. Так само постфактум здійснено їх реєстрацію відповідачем. Такий висновок ґрунтується на очевидних та істотних відмінностях в текстах протоколів зборів парафії та зміненого статуту, які подавалися первісно і повторно, але при цьому датованих однією датою, а також, що зауваження, якими документи направлені на доопрацювання, датовані 07.07.2015 року, а повторно подані після зауважень документи датовані червнем 2015 року і при цьому дата реєстрації їх відповідачем вказана 25.06.2015 року.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач здійснюючи реєстрацію змін до спірного статуту порушив чинне законодавства щодо порядку прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації змін до статуту релігійної організації. До того ж, відповідач, зареєструвавши вказаний статут в новій редакції, порушив права громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Що стосується відкликань касаційних скарг, підписаних від імені представника (адвоката) релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату святих Рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги Цебрик Л.В. та релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату святих Рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги ОСОБА_7, колегія суддів не приймає до уваги такі заяви, оскільки достименно не підтверджено правонаступництво від останньої до релігійної громади Української автокефальної православної церкви парафії на честь святих Рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород Закарпатської області, представником якої ОСОБА_7 подано такі заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород та представника Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у м. Ужгород Цебрика Л.В. залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - без змін.