Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі господарського суду міста Києва №38/204 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Гея ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазсервіс" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: Демидовича Є.О., Мельниченко С.О.,

від відповідача: не з’явилися,

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Гея ЛТД" у серпні 2008 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазсервіс" про стягнення 7754грн. основного боргу, 1200,4грн. штрафних санкцій, 901,13грн. процентів за користування чужими коштами, 2039,3грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2008, дата підписання –17.10.2008 (суддя ВласовЮ.Л.), позов задоволено частково, стягнуто 7342 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 688, 79 грн. штрафних санкцій, 951, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з підстав його правомірності та обгрунтованості, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 (судді: КондесЛ.О. –головуючий, КуровськийС.В., МихальськаЮ.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Гея Лтд" 07.06.2006 укладено договір №17, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язався якісно і у термін, обумовлений договором виконати ремонт туалетної кімнати, а замовник (відповідач) зобов'язався сплатити кошти позивачу у повному обсязі за виконані роботи згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1 договору вартість робіт становить 12004грн. з урахуванням ПДВ у сумі 2000,67грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору повний розрахунок між сторонами проводиться на підставі акту здачі-приймання робіт.

Згідно пункту 4.2 договору відповідач перераховує позивачу попередню оплату 12004грн. за договором у 5-ти денний термін після його підписання.

Позивач на виконання умов договору виконав роботи.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов'язання щодо перерахування авансу за ремонт туалетної кімнати здійснив частково, сплативши позивачу 6000грн.

13.12.2006 позивач склав акт здачі-приймання робіт №1 до договору №17 від 07.06.2006, за умовами якого відповідач зобов'язувався перерахувати позивачу 6000грн. за виконані роботи. 28.04.2007 позивач направив відповідачу акт.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач лише 23.09.2008 звернувся до позивача з листом про відмову від виконаних робіт, у зв'язку з їх неналежним виконанням та використанням неякісних матеріалів, тому суд правильно на підставі статті 853 Цивільного кодексу України не прийняв до уваги відмову від виконаних робіт, враховуючи, що відповідач втратив право посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 6004грн. заборгованості за виконані роботи за договором №17 від 07.06.2006.

Суди обох інстанцій також дійшли правильного висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 1746грн. за додатково виконані роботи задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів погодження з відповідачем виконання позивачем додаткових робіт за договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 1388 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 951,03 грн. процентів за користування чужими грошима.

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення зобов'язань за договором винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 0,2 процента від суми договору, але не нижче облікової ставки НБУ.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 688,79 грн. штрафних санкцій.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі господарського суду міста Києва №38/204 залишити без змін.