815/2284/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 16.10.2018 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінсервіс Пром" звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 20.02.2017 №100270001/2017/000121/1, від 20.02.2017 №100270001/2017/000117/1, від 20.02.2017 №100270001/2017/000119/1, від 20.02.2017 №100270001/2017/000120/1, від 20.02.2017 № 100270001/2017/000116/1, від 20.02.2017 №100270001/2017/000115/1, від 20.02.2017 № 100270001/2017/000114/1, від 27.02.2017 № 100270001/2017/000144/1, від 20.02.2017 № 100270001/2017/000118/1, від 09.03.2017 № /2017/000174/1, від 09.03.2017 № /2017/000175/1, від 09.03.2017 № /2017/000168/1, від 09.03.2017 № /2017/000169/1, від 09.03.2017 № /2017/000176/1, від 09.03.2017 № /2017/000170/1, від 09.03.2017 № /2017/000172/1, від 09.03.2017 № /2017/000171/1, від 27.02.2017 № 100270001/2017/000143/1, від 09.03.2017 № /2017/000173/1, від 15.03.2017 № /2017/000229/2, від 14.03.2017 № UA100110/2017/000214/2, від 10.03.2017 № /2017/000179/1, від 14.03.2017 № /2017/000213/1, від 20.02.2017 № 100270001/2017/000113/1, від 14.03.2017 № /2017/000215/1, від 10.03.2017 № /2017/000181/1, від 15.03.2017 № /2017/000232/2, від 14.03.2017 № /2017/000206/1, від 10.03.2017 № /2017/000180/1, від 15.03.2017 № /2017/000231/1, від 17.03.2017 № /2017/000268/2, від 17.03.2017 № /2017/000267/2, від 15.03.2017 № /2017/000230/1, від 20.03.2017 № UA100110/2017/000290/2, від 20.03.2017 № /2017/000291/2, від 14.03.2017 № /2017/000208/1, від 16.03.2017 № /2017/000245/1, від 16.03.2017 № /2017/000252/2, від 14.03.2017 № /2017/000211/1, від 20.03.2017 № /2017/000293/2, від 16.03.2017 № /2017/000247/2, від 16.03.2017 № /2017/000251/2, від 17.03.2017 № /2017/000270/2, від 14.03.2017 № /2017/000207/1, від 16.03.2017 № /2017/000248/2, від 20.03.2017 № /2017/000289/2, від 14.03.2017 № UA100110/2017/000212/2, від 17.03.2017 № /2017/000266/2, від 14.03.2017 № /2017/000210/2, від 14.03.2017 № /2017/000209/1, від 15.03.2017 № /2017/000019/2, від 17.03.2017 № /2017/000024/2, від 16.03.2017 № /2017/000246/2, від 15.03.2017 № /2017/000020/2, від 22.03.2017 № /2017/000026/2, від 23.03.2017 № /2017/000034/2, від 22.03.2017 № /2017/000028/2, від 22.03.2017 № /2017/000030/2, від 22.03.2017 № /2017/000031/2, від 22.03.2017 № UA100000/2017/000025/2, від 17.03.2017 № /2017/000023/2, від 16.03.2017 № /2017/000021/2, від 22.03.2017 № /2017/000027/2, від 23.03.2017 № /2017/000325/1, від 23.03.2017 № /2017/000033/2, від 22.03.2017 № /2017/000029/2, від 22.03.2017 № /2017/000032/2, від 23.03.2017 № /2017/000035/2, від 22.03.2017 № /2017/000309/2, від 24.03.2017 № /2017/000037/2, від 24.03.2017 № /2017/000338/2, від 24.03.2017 № /2017/000340/2, від 28.03.2017 № UA100110/2017/000374/2, від 27.03.2017 № /2017/000365/2, від 28.03.2017 № /2017/000372/2, від 28.03.2017 № /2017/000375/2, від 28.03.2017 № /2017/000371/2, від 28.03.2017 № /2017/000376/2, від 28.03.2017 № /2017/000370/2, від 27.03.2017 № /2017/000368/2, від 28.03.2017 № /2017/000373/2, від 27.03.2017 № /2017/000367/2, від 28.03.2017 № /2017/000378/2, від 27.03.2017 № /2017/000366/2, від 30.03.2017 № /2017/000391/2, від 30.03.2017 № UA100110/2017/000392/2, від 28.03.2017 № /2017/000377/2, від 30.03.2017 № /2017/000394/2, від 27.03.2017 № /2017/000369/2, від 31.03.2017 № /2017/000403/2, від 31.03.2017 № /2017/000402/2, від 31.03.2017 № /2017/000404/2, від 31.03.2017 № /2017/000396/2, від 31.03.2017 № /2017/000397/2, від 30.03.2017 № /2017/000393/2, від 31.03.2017 № /2017/000401/2, від 31.03.2017 № /2017/000398/2, від 03.04.2017 № /2017/000420/2, від 31.03.2017 № UA100110/2017/000399/2, від 31.03.2017 № /2017/000400/2 (далі - оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів);

визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2017 № 100270001/2017/00134, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00131, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00132, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00133, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00130, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00129, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00126, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00158, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00128, від 09.03.2017 № UA100110/2017/00031, від 09.03.2017 № /2017/00034, від 09.03.2017 № /2017/00029, від 09.03.2017 № /2017/00030, від 09.03.2017 № /2017/00032, від 09.03.2017 № /2017/00033, від 09.03.2017 № /2017/00036, від 09.03.2017 № /2017/00035, від 27.02.2017 № 100270001/2017/00159, від 09.03.2017 № UA100110/2017/00028, від 15.03.2017 № /2017/00106, від 14.03.2017 № /2017/00089, від 10.03.2017 № /2017/00044, від 14.03.2017 № /2017/00088, від 20.02.2017 № 100270001/2017/00127, від 14.03.2017 № /2017/00090, від 10.03.2017 № /2017/00048, від 15.03.2017 № /2017/00108, від 14.03.2017 № UA100110/2017/00079, від 10.03.2017 № /2017/00046, від 15.03.2017 № /2017/00107, від 17.03.2017 № /2017/00153, від 17.03.2017 № /2017/00154, від 15.03.2017 № /2017/00109, від 20.03.2017 № /2017/00180, від 20.03.2017 № /2017/00182, від 14.03.2017 № /2017/00087, від 16.03.2017 № UA100110/2017/00125, від 16.03.2017 № /2017/00130, від 14.03.2017 № /2017/00083, від 20.03.2017 № /2017/00183, від 16.03.2017 № /2017/00126, від 16.03.2017 № /2017/00139, від 17.03.2017 № /2017/00158, від 14.03.2017 № /2017/00086, від 16.03.2017 № /2017/00127, від 20.03.2017 № /2017/00178, від 14.03.2017 № /2017/00084, від 17.03.2017 № /2017/00151, від 14.03.2017 № /2017/00082, від 14.03.2017 № /2017/00081, від 15.03.2017 № UA100110/2017/00110, від 17.03.2017 № /2017/00150, від 16.03.2017 № /2017/00132, від 15.03.2017 № /2017/00128, від 22.03.2017 № /2017/00204, від 23.03.2017 № /2017/00225, від 22.03.2017 № /2017/00203, від 22.03.2017 № /2017/00209, від 22.03.2017 № /2017/00214, від 22.03.2017 № UA100110/2017/00206, від 17.03.2017 № /2017/00149, від 16.03.2017 № /2017/00129, від 22.03.2017 № /2017/00204, від 23.03.2017 № /2017/00230, від 23.03.2017 № /2017/00226, від 22.03.2017 № /2017/00210, від 22.03.2017 № /2017/00215, від 23.03.2017 № /2017/00227, від 22.03.2017 № UA100110/2017/00202, від 24.03.2017 № /2017/00246, від 24.03.2017 № /2017/00245, від 24.03.2017 № /2017/00248, від 28.03.2017 № /2017/00293, від 27.03.2017 № /2017/00280, від 28.03.2017 № /2017/00292, від 28.03.2017 № /2017/00287, від 28.03.2017 № /2017/00289, від 28.03.2017 № /2017/00288, від 28.03.2017 № /2017/00290, від 27.03.2017 № /2017/00283, від 28.03.2017 № /2017/00291, від 27.03.2017 № /2017/00282, від 28.03.2017 № UA100110/2017/00295, від 27.03.2017 № /2017/00281, від 30.03.2017 № /2017/00310, від 30.03.2017 № /2017/00314, від 28.03.2017 № /2017/00294, від 30.03.2017 № /2017/00313, від 27.03.2017 № /2017/00284, від 31.03.2017 № /2017/00331, від 31.03.2017 № /2017/00327, від 31.03.2017 № UA100110/2017/00332, від 31.03.2017 № /2017/00326, від 31.03.2017 № /2017/00323, від 30.03.2017 № /2017/00317, від 31.03.2017 № /2017/00325, від 31.03.2017 № /2017/00322, від 03.04.2017 № /201 (далі - оскаржувані картки відмови).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги, митний орган зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті та оформлено митним органом відповідно до норм чинного законодавства України, через наявні розбіжності у документах, поданих декларантом до митного оформлення, а також відсутність документально підтверджених складових митної вартості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційно скарга необґрунтована, а рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. На думку позивача, орган доходів і зборів не нанів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

У свою чергу, відповідачем подано відповідь на візив, де митний орган вказує, що декларантом не надано додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу відповідно до митного законодавства.

Ознайомившись з відповіддю на відзив, позивач надіслав заперечення на відповідь на відзив у яких зазначає, що декларантом для підтвердження митної вартості товарів надані усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а вказані у спірних рішеннях розбіжності є необґрунтованими та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ "Фінсервіс Пром" за відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД здійснило митне оформлення товару "синтетичні полотна" за тимчасовими митними деклараціями та подало до Київської міської митниці ДФС тимчасові митні декларації: від 17.01.2017 №100270001/2017/079687, від 18.01.2017 №100270001/2017/079738, від 18.01.2017 №100270001/2017/079762, від 18.01.2017 №100270001/2017/079739, від 18.01.2017 №100270001/2017/079761, від 20.01.2017 №100270001/2017/079879, від 24.01.2017 № 100270001/2017/080164, від 24.01.2017 №100270001/2017/080226, від 24.01.2017 № 100270001/2017/080225, від 26.01.2017 № 100270001/2017/080446, від 28.01.2017 № 100270001/2017/080594, від 28.01.2017 № 100270001/2017/080593, від 28.01.2017 № 100270001/2017/080600, від 29.01.2017 № 100270001/2017/080605, від 29.01.2017 № 100270001/2017/080603, від 31.01.2017 № 100270001/2017/080899, від 31.01.2017 № 100270001/2017/080818, від 31.01.2017 № 100270001/2017/080901, від 30.01.2017 № 100270001/2017/080788, від 01.02.2017 № 100270001/2017/081077, від 01.02.2017 № 100270001/2017/081033, від 01.02.2017 № 100270001/2017/081020, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081113, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081155, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081152, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081131, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081136, від 02.02.2017 № 100270001/2017/081120, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081221, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081216, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081236, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081256, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081258, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081259, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081270, від 03.02.2017 № 100270001/2017/081257, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081308, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081305, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081307, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081303, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081304, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081302, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081300, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081298, від 04.02.2017 № 100270001/2017/081299, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081327, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081330, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081333, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081319, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081320, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081322, від 05.02.2017 № 100270001/2017/081323, від 06.02.2017 № 100270001/2017/081388, від 08.02.2017 № 100270001/2017/081662, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081917, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081915, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081871, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081881, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081893, від 09.02.2017 № 100270001/2017/081886, від 08.02.2017 № 100270001/2017/081769, від 08.02.2017 № 100270001/2017/081786, від 10.02.2017 № 100270001/2017/081938, від 10.02.2017 № 100270001/2017/082008, від 10.02.2017 № 100270001/2017/082007, від 10.02.2017 № 100270001/2017/081985, від 10.02.2017 № 100270001/2017/081992, від 10.02.2017 № 100270001/2017/081988, від 10.02.2017 № 100270001/2017/082032, від 11.02.2017 № 100270001/2017/082033, від 11.02.2017 № 100270001/2017/082046, від 12.02.2017 № 100270001/2017/082061, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082345, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082341, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082371, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082370, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082377, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082368, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082365, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082384, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082388, від 14.02.2017 № 100270001/2017/082379, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082478, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082536, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082517, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082513, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082546, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082539, від 15.02.2017 № 100270001/2017/082540, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082631, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082595, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082596, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082599, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082646, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082634, від 16.02.2017 № 100270001/2017/082655, від 17.02.2017 № 100270001/2017/082678, від 18.02.2017 № 100270001/2017/082774, від 18.02.2017 № 100270001/2017/082773, від 18.02.2017 № 100270001/2017/082769. Застосувавши найбільшу ставку ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати товари (8 %).

Перевіривши подані тимчасові митні декларації митний орган дійшов висновку, що вказаний товар містить дані, достатні для поміщення його у заявлений митний режим, та прийняв рішення про випуск його у вільний обіг. Випускаючи товарі у вільний обіг, митний орган, для визначення ставок митних платежів застосував найбільшу ставку митних платежів з тих, під яку може підпадати товар, а саме ставку 8%. Також, з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, посадовими особами Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару. Проте, для перевірки задекларованої митної вартості товарів відібрання проб (зразків) товарі митним органом не здійснювалось, хоча така можливість визначена митним законодавством. Отже, випускаючи товар у вільний обіг за тимчасовою митною декларацію у митного органу були сумніви тільки щодо класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД.

На підставі експертних висновків СЛЕД позивачем до органу доходів і зборів подано додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД:

від 20.02.2017 №100270001/2017/082834, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082813, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082811, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082814, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082810, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082816, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082817, від 27.02.2017 № 100270001/2017/083583, від 20.02.2017 № 100270001/2017/082820, від 09.03.2017 №/2017/084759, від 09.03.2017 №/2017/084760, від 09.03.2017 №/2017/084762, від 09.03.2017 №/2017/084763, від 09.03.2017 №/2017/084761, від 09.03.2017 №/2017/084764, від 09.03.2017 №/2017/084765, від 09.03.2017 №/2017/084769, від 27.02.2017 №/2017/083585, від 09.03.2017 №/2017/084767, від 15.03.2017 №/2017/085559, від 14.03.2017 №/2017/085359, від 10.03.2017 №/2017/084932, від 14.03.2017 №/2017/085360, від 20.02.2017 №/2017/082819, від 14.03.2017 №/2017/085399, від 10.03.2017 №/2017/084934, від 15.03.2017 № /2017/085563, від 14.03.2017 №/2017/085362, від 10.03.2017 №/2017/084933, від 15.03.2017р. №/2017/085562, від 17.03.2017р. №/2017/086041, від 17.03.2017 №/2017/086043, від 15.03.2017 №/2017/085561, від 20.03.2017 №/2017/086261, від 20.03.2017 №/2017/086305, від 14.03.2017 №/2017/085363, від 16.03.2017 №/2017/085688, від 16.03.2017 №/2017/085696, від 14.03.2017 №/2017/085368, від 20.03.2017 №/2017/086324, від 16.03.2017 №/2017/085687, від 16.03.2017 №/2017/085728, від 17.03.2017 №/2017/086047, від 14.03.2017 №/2017/085364, від 16.03.2017 №/2017/085690, від 20.03.2017 №/2017/086134, від 14.03.2017 №/2017/085367, від 10.03.2017 №/2017/085904, від 14.03.2017 №/2017/085366, від 14.03.2017 №/2017/085365, від 15.03.2017 № /2017/085560, від 17.03.2017 №/2017/085902, від 16.03.2017 №/2017/085694, від 16.03.2017 №/2017/085691, від 22.03.2017 №/2017/086487, від 23.03.2017 №/2017/086624, від 22.03.2017 №/2017/086489, від 22.03.2017 №/2017/086488, від 22.03.2017 №/2017/086491, від 22.03.2017 №/2017/086490, від 17.03.2017 №/2017/085901, від 16.03.2017 №/2017/085692, від 22.03.2017 №/2017/086494, від 23.03.2017 №/2017/086625, від 23.03.2017 №/2017/086626, від 22.03.2017 №/2017/086498, від 22.03.2017 №/2017/086492, від 23.03.2017 №/2017/086627, від 22.03.2017 №/2017/086495, від 24.03.2017 № /2017/086733, від 24.03.2017 №/2017/086738, від 24.03.2017 №/2017/086739, від 28.03.2017 №/2017/087170, від 27.03.2017 №/2017/086976, від 28.03.2017 №/2017/087168, від 28.03.2017 №/2017/087165, від 28.03.2017 №/2017/087169, від 28.03.2017 №/2017/087167, від 28.03.2017 №/2017/087166, від 27.03.2017 №/2017/086979, від 28.03.2017 №/2017/087164, від 27.03.2017 №/2017/086978, від 28.03.2017 №/2017/087172, від 27.03.2017 №/2017/086977, від 30.03.2017 №/2017/087614, від 30.03.2017 №/2017/087615, від 28.03.2017 №/2017/087171, від 30.03.2017 №/2017/087617, від 27.03.2017 № /2017/086984, від 31.03.2017 №/2017/087746, від 31.03.2017 №/2017/087745, від 31.03.2017 №/2017/087747, від 31.03.2017 №/2017/087749, від 31.03.2017 №/2017/087750, від 30.03.2017 №/2017/087616, від 31.03.2017 №/2017/087753, від 31.03.2017 №/2017/087748, від 03.04.2017 №/2017/087915, від 31.03.2017 №/2017/087751, від 31.03.2017 №/2017/087752.

Після перевірки поданих додаткових декларації, митний орган не погодився із визначеною декларантом митною вартістю товару за першим методом - за ціною договору, та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів, посадовими особами було вказано, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а подані документи містять розбіжності, а саме: - в пункті 3 контракту 4.01.2017 №0401-2017 передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах, однак вказані угоди не додані; - в інвойсах не обумовлені терміни відстрочення платежів; - у страховому полісі відсутній номер інвойсу за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитися, який товар фактично був застрахований; - у експортній декларації не були зазначені данні про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка. Таким чином, на думку митного органу встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

На підставі згаданих рішень про коригування митної вартості товарів були прийняті оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Однак, позивач не погодився із рішеннями про коригування митної вартості товару за резервним методом та картками відмови у митному оформленні товару, оскільки вважає, що перевіряючи тимчасові декларації, погоджуючись із визначеною митною вартістю товару та випускаючи його у вільний облік, митний орган погодився із вартістю, визначеною за ціною договору.

Відносини між сторонами у справі регулюються Митним кодексом України (4495-17) (далі - МК України).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно із частиною шостою статі 257 МК України (4495-17) умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 26 Положення про митні декларації, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 21.05.2012 № 450 декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв'язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;

відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;

ціна товарів визначається за формулою.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов'язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Аналогічні положення щодо тимчасової митної декларації міститься у статті 260 МК України, згідно положень якої також передбачено, що орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Згідно частини першої статті 260 МК України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової декларації.

Відповідності до вимог частини третьої статті 260 МК України, митним органом для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосована найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подавалась тимчасова митна декларації виключно з підстав відсутності достатньої інформації щодо характеристик товарів, визначальних для їх класифікації згідно УКТ ЗЕД, та слугувало підставою для відібрання зразків товарів для проведення лабораторних досліджень.

Таким чином, отримання результатів досліджень після випуску товарів у вільний обіг на підставі тимчасової декларації мало вплинути виключно на класифікацію товарів згідно УКТ ЗЕД. Декларантом повністю враховані висновки експертних досліджень щодо класифікації товарів у поданих до митного оформлення додаткових деклараціях.

Отож, позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару, митний орган прийняв податі документи, перевірив їх, сумнівів у вірності такої вартості не висловив та здійснив пропуск товару у вільний обіг. Дотримуючись строків, встановлених статтею 260 МК України, позивачем подано додаткову декларацію в якій вказані точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Під поняттям вільний обіг МК України (4495-17) розуміє обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України (пункт 6 частини першої статті 4).

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що виходячи з вищенаведених вимог, з урахуванням того, що усі документи були перевірені, товар був випущений у вільний обіг за заявленою декларантом митною вартістю, митним органом визнано таку митну вартість товарів, а позивачем сплачені митні платежі за найбільшою ставкою з тих, яку підпадає товар, суди прийшли до правомірного висновку, що митний орган при пропуску товару погодився із визначеною декларантом митною вартістю товару.

Суд касаційної інстанції погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що при наданні документів позивач повністю дотримався вимог МК України (4495-17) щодо подання тимчасових та додаткових митних декларацій, сплативши найбільшу ставку митних платежів з митної вартості товарів, визначених за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору, яка була перевірена та визнана митницею на момент випуску товарів у вільний обіг. Митницею визнано митну вартість товарів, визначеної декларантом за ціною договору у тимчасових митних деклараціях, та подання аналогічних документів на підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення додаткових декларацій, у митниці були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів та органом доходів і зборів порушено послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною третьою статті 57 МК України.

Стосовно методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне. Статтею 57МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, отже сумнівів органу доходів і зборів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах не виникало, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.

Отже, у митного органу не було законних підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та на підставі рішень прийняття карток відмови у пропуску цього товару, оскільки декларантом правомірно було визначено митну вартість за основним методом та подано достовірні документи на підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Суд зауважує, щодо наявності у митного органу права на витребування додаткових документів, статтею 53 МК України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Митним законодавством встановлено, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами органу доходів і зборів в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Частина п'ята статті 53 МК України передбачає, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.