37/476 Про стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного АМК України - 23.06.2009 Прийняття

АМК України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ВАТ "Центренерго" 72 000 грн. пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням АМК України від 01.11.2007 № 597-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –рішення № 597-р).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2009 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 54 000 грн. пені. Судове рішення мотивовано тим, що нарахування пені має бути зупинено з моменту звернення позивача до господарського суду міста Києва у справі № 38/97 за позовом ВАТ "Центренерго" про визнання недійсним рішення № 597-р (далі –справа № 38/97).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді Кошіль В.В., Шарпан В.В.) рішення місцевого господарського суду зі справи змінено, позов задоволено повністю. Постанову обґрунтовано посиланням на статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон).

ВАТ "Центренерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що:

- ВАТ "Центренерго" не прострочило виконання рішення № 597-р, оскільки обов’язок зі сплати штрафу за цим рішенням настав у товариства з моменту отримання копії постанови апеляційного господарського суду у справі № 38/97;

- нарахування пені за прострочення сплати зазначеного штрафу зупиняється з моменту надіслання ВАТ "Центренерго" до господарського суду позовної заяви про визнання недійсним рішення № 597-р.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А за приписами частини другої статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно ж до частини першої статті 60 Закону рішення органів АМК оскаржуються до господарського суду.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб’єктів господарювання сум штрафів та пені у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства"

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 597-р:

дії ВАТ "Центренерго" та інших зазначених у цьому рішенні суб’єктів господарювання щодо укладання та виконання угоди від 12.11.2003 "Про співробітництво та організацію взаємовідносин з оптового постачання енергетичного вугілля" визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, частиною першою та пунктами 1, 3 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються умов реалізації товару, що призвели до обмеження конкуренції на ринку вугілля та електроенергії;

відповідно до частин другої та п’ятої статті 52 Закону за зазначене порушення на ВАТ "Центренерго" накладено 200 000 грн. штрафу;

- ВАТ "Центренерго" отримано рішення № 597-р 12.11.2007; тобто строк сплати накладеного цим рішенням штрафу для відповідача закінчувався 14.01.2008 (з урахуванням вихідних днів);

- 12.01.2008 ВАТ "Центренерго" надіслало до господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання недійсним рішення № 597-р;

- ухвалою названого суду від 21.01.2008 у справі № 38/97 зазначену позовну заяву повернуто без розгляду;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 вказану ухвалу місцевого господарського суду було скасовано, а справу № 38/97 передано на розгляд до суду першої інстанції;

- рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі № 38/97, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2008, у задоволенні позову ВАТ "Центренерго" про визнання недійсним рішення № 597-р відмовлено;

- 01.09.2008 ВАТ "Центренерго" сплатило штраф, накладений рішенням № 597-р;

- позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 597-р, в розмірі півтора відсотка від суми штрафу за періоди з 15.01.2008 до 20.01.2008 та з 15.08.2008 до 01.09.2008, тобто за 24 дні прострочення.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за вказаний позивачем період прострочення.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з приписами статті 56 Закону:

- рішення органів АМК надається для виконання шляхом, зокрема, надсилання (частина перша);

- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п’ята);

- у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

У статті 64 ГПК України зазначено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Зі змісту статті 64 ГПК України вбачається, що датою порушення провадження в господарській справі є дата винесення передбаченої даною нормою ухвали.

Тому згідно з наведеним приписом частини п’ятої статті 56 Закону нарахування пені зупиняється в будь-якому випадку не раніше дня винесення місцевим господарським судом ухвали про порушення провадження у справі і триває до закінчення провадження справи у цій судовій інстанції.

У разі перегляду апеляційною або касаційною судовими інстанціями справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу за порушення конкурентного законодавства, нарахування пені за прострочення штрафу зупиняється з моменту винесення на підставі статей 98, 111-4 ГПК України ухвал про прийняття апеляційної та касаційної скарги.

Крім того, припис частини п’ятої статті 56 Закону не пов’язує зупинення нарахування пені з моментом отримання копії судового рішення.

Відповідну правову позицію наведено у підпункту 19.2 пункту 19 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства": "Абзацами третім –п’ятим частини п’ятої зазначеної статті (статті 56) Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися".

З огляду на наведене апеляційний господарський обґрунтовано змінив рішення місцевого господарського суду та задовольнив позовні вимоги АМК України в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту статті 56 Закону, приписів ГПК України (1798-12) та норм Цивільного кодексу України (435-15) , які не можуть застосовуватися в даному спорі.

Таким чином відсутні визначені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 зі справи № 37/476 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" –без задоволення.