Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

До початку судового засідання від ОСОБА_1 надійшло клопотання (у формі телеграми від 22.06.2009) про відкладення розгляду справи з причин неможливості забезпечення явки представника скаржника, яке (клопотання) підлягає відхиленню у зв'язку з його необгрунтованістю.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено –на підставі ст.ст. 355- 357, 392 та ч.4 ст. 778 ЦК України визнано за ТОВ "Євро Трейд" право власності на частку в розмірі 152,85 кв.м. в нежитловому приміщенні загальною площею 164,1 кв.м., розташованому у будинку АДРЕСА_1, на підставі спільної часткової власності, що становить 93,15% від загальної площі приміщення.

Рішення мотивоване тими обставинами, що в результаті поліпшення (реконструкції) орендованого майна, зробленого за згодою власника майна (рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 №85/30), позивачем створена нова річ, а тому товариство є її співвласником з часткою у праві спільної власності у 93,15 %, що відповідає вартості витрат орендаря на поліпшення речі та підтверджується висновком судової додаткової будівельно-технічної експертизи від 15.07.2008 №622-08, проведеної Дніпропетровським НДІ судових експертиз.

ОСОБА_1. у поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 316- 319, 321 ЦК України та ст. 79 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що він, як власник квартири АДРЕСА_1, водночас є співвласником спірного підвального нежилого приміщення, а тому оскаржуване рішення стосується прав не залучених до участі у справі ОСОБА_1 та інших фізичних осіб на володіння та користування цим приміщенням за цільовим призначенням для власних потреб. Заявник також вказує на порушення судом ст. 79 ГПК України шляхом відмови у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у даній справі до розгляду Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська цивільної справи за позовом фізичних осіб до ТОВ "Євро Трейд" про визнання недійсним договору оренди підвалу від 10.11.2003, усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням (підвалом), зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення –залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що в результаті поліпшення (реконструкції) орендованого майна (нежитлове приміщення загальною площею 53,6 кв.м. за договором оренди від 10.11.2003), зробленого за згодою власника майна, оформленою рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 №85/30 (а.с.24 том 1), позивачем створена нова річ, а тому товариство стало її співвласником з часткою у праві спільної власності у 93,15%, що відповідає площі 152,85 кв.м. та вартості витрат орендаря на поліпшення речі та підтверджується висновком судової додаткової будівельно-технічної експертизи від 15.07.2008 №622-08, проведеної Дніпропетровським НДІ судових експертиз, а відповідач-1, в свою чергу, є співвласником з часткою у праві спільної власності у 6,85%.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є власником нежитлового підвального приміщення загальною площею 110,4 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 на підставі укладеного з ПП "КЛЄО" договору купівлі-продажу від 29.08.2003, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.11.2005 №4993 "Про оформлення права власності ТОВ "Євро Трейд" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул.Артема,4" (а.с.25 том 1) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2005 (а.с.18 том 1).

Інше нежитлове підвальне приміщення загальною площею 53,6 кв.м. перебувало у користуванні товариства на умовах укладеного з третьою особою договору оренди від 10.11.2003 №770, який припинився у зв'язку з його розірванням за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2008 у справі №38/134-08, що набрало законної сили.

Вказані нежилі приміщення площею 110,4 кв.м. та 53,6 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 входять до складу нежилого приміщення загальною площею 164,1 кв.м., яке власне і є предметом даного спору.

Однак, ще в період дії цього договору оренди позивачем, як орендарем отримано дозволи на перепрофілювання магазину під кафе по вул.Артема,4 в м.Дніпропетровську та на проектування і реконструкцію приміщень підвалу під кафе (рішення Бабушкінського райвиконкому від 16.01.2004 №33 та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.08.2004 №2307 відповідно), дозвіл на виконання невід'ємних поліпшень орендованого нежилого приміщення (рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 №85/30), а рішенням Бабушкінського райвиконкому від №1003 від 17.12.2004 був затверджений акт державної технічної комісії про готовність до введення в експлуатацію об'єкта громадського харчування в підвальному приміщенні по вул.Артема,4 (загальною площею 164,1 кв.м.).

Відповідно до ч.4 ст. 778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в результаті поліпшення (реконструкції) орендованого майна (нежитлове приміщення загальною площею 53,6 кв.м. за договором оренди від 10.11.2003), зробленого за згодою власника майна, оформленою рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 №85/30 (а.с.24 том 1), позивачем створена нова річ –об'єкт громадського харчування (кафе), а тому товариство стало його співвласником з часткою у праві спільної власності у 93,15%, що відповідає площі 152,85 кв.м. і вартості витрат орендаря на поліпшення речі та підтверджується висновком судової додаткової будівельно-технічної експертизи від 15.07.2008 №622-08, проведеної Дніпропетровським НДІ судових експертиз.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах про визнання права власності на частку нерухомого майна, пов'язаних із застосуванням ч.4 ст. 778 ЦК України (постанова ВСУ від 20.03.2007 у справі №26/10-06).

Колегія також зазначає, що наведені вище обставини, а саме правомірність підстав набуття позивачем права власності на приміщення загальною площею 110,4 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 та подальшого набуття права спільної часткової власності на приміщення загальною площею 164,1 кв.м. за вказаною адресою скаржником не спростовуються.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до необхідності з'ясування питань віднесеності спірного підвального приміщення до нежилого чи до допоміжного приміщення (встановлення типу приміщення), його цільового призначення та можливості використання для задоволення власних потреб мешканців житлового будинку.

Проте, касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, які не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Водночас ОСОБА_1. не доведено, що оскаржуване нею судове рішення стосується її прав та обов’язків з огляду на наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Твердження скаржника грунтуються передусім на тому, що він, як власник квартири АДРЕСА_1, водночас є співвласником спірного підвального нежилого приміщення, вважає, що ухваливши оскаржуване рішення, суд першої інстанції порушив право спільної сумісної власності та інших мешканців житлового будинку на володіння та користування цим приміщенням за цільовим призначенням для власних потреб визнав правомірним передачу підвалу в оренду, а відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1. не є стороною у спірних правовідносинах спільної часткової власності, у межах яких позивач, як колишній орендар спірного підвального приміщення, набув право спільної часткової власності на підставі ч.4 ст. 778 ЦК України. Окрім того, скаржником не оспорено у встановленому порядку як договір купівлі-продажу від 29.08.2003 так і рішення компетентних органів місцевого самоврядування, прийняття яких передувало законному набуттю позивачем права часткової власності на раніше орендоване приміщення.

При цьому, господарські суди не зобов'язували скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії щодо належного йому на праві власності майна (квартира), або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про ОСОБА_1 як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судового рішення. Матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника, як співвласника спірного приміщення, оскільки набуття останнім такого статусу не доведено.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено існування між Дніпропетровською міською радою та мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 спору про право власності на спірне підвальне приміщення, яке на даний час перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача-1. Суд при прийнятті рішення у даній справі цілком правомірно не виходив за межі позовних вимог та не встановлював наявність чи відсутність у інших осіб права власності на спірне нерухоме майно.

Всупереч вимогам ст.ст. 1, 107 ГПК України касаційна скарга ОСОБА_1 в цій частині фактично подана в інтересах інших мешканців квартир в житловому будинку АДРЕСА_1, що не позбавляє їх права самостійно звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, якщо ОСОБА_1. вважає, що позивачем чи відповідачами порушуються або обмежуються її права, як співвласника, то скаржник не позбавлений можливості захистити свої права в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду з самостійним позовом, підтвердженням чого є наявні у справі клопотання про уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом фізичних осіб до ТОВ "Євро Трейд" про визнання недійсним договору оренди підвалу від 10.11.2003, усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням (підвалом), зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди (а.с.124-127, 130-134 том 1), яка розглядається Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська.

Виходячи зі змісту позовних вимог у даній цивільній справі колегія враховує, що спір між громадянами-мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 (позивачі) та ТОВ "Євро Трейд" (відповідач) виник саме з орендних правовідносин, оскільки ОСОБА_1. та іншими фізичними особами оспорюється право оренди ТОВ "Євро Трейд" на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 53,6 кв.м. по вул.Артема,4, набуте за договором оренди від 10.11.2003 №770.

Відтак, зважаючи на те, що вказаний договір оренди вже припинився у зв'язку з його розірванням за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2008 у справі №38/134-08, яке набрало законної сили, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (третьої особи) про зупинення провадження у даній справі до розгляду Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська вищезгаданої цивільної справи, чим спростовується твердження скаржника про порушення судом ст. 79 ГПК України. При цьому суд також врахував, що провадження у господарській справі вже двічі зупинялося у зв'язку з призначенням та проведенням судових експертиз.

Колегія ж вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, самою третьою особою, яка подавала відповідне клопотання, відмова суду у його задоволенні не оскаржується. По-друге, статтею 79 ГПК України не передбачено можливість оскарження процесуальних дій господарського суду щодо відхилення (відмови) клопотання про зупинення провадження у справі.

Окрім того, рішення у даній справі не оскаржено Дніпропетровською міською радою, прав якої воно безпосередньо стосується.

Отже, оскаржуваним рішенням не зачіпалися права та законні інтереси ОСОБА_1 стосовно нерухомого майна, яке на даний час знаходиться у спільній частковій власності позивача та відповідача-1, чим спростовуються твердження скаржника про те, що оскаржувані рішення і постанова стосуються прав та обов’язків вказаної особи, а тому відсутні підстави як для залучення ОСОБА_1 до участі у справі так і для задоволення касаційної скарги.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, пов’язаних із застосуванням ст. 107 ГПК України (постанови ВСУ від 30.11.2004 у справі №1/50-03-1133, від 26.02.2008 у справі №2-17/5421-2007, від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246 та від 02.09.2008 у справі №23/294).

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117–11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 у справі №10/48-07 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 –без задоволення.