822/1141/16 Про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (суддя Касап В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 (головуючий Сушко О.О., судді: Смілянець Е. С. Залімський І. Г.)

у справі №822/1141/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" (далі - ТОВ "Хмельницькі барви") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 17.06.2016 №384 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хмельницькі барви".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що оскільки в запереченнях на акт камеральної перевірки позивач вимагав під час їх розгляду перевірити наявність відомостей та фактів, які свідчать про відсутність сплати коштів у сумі 542438 грн. у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету. З огляду на норми ПК України (2755-17) , таку вимогу можна підтвердити тільки за допомогою документальної позапланової виїзної перевірки. Крім того, відповідач вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому безпідставне відшкодування судових витрат на правову допомогу нанесе шкоди бюджету.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Хмельницькі барви" було заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 542438 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2016 року.

20.05.2016 відповідачем проведено камеральну перевірку, вищевказаної податкової звітності, за результатами якої, згідно акту від 20.05.2016 №1201/12-02/39618016 сума бюджетного відшкодування не була підтверджена. Представником позивача на вказаний акт камеральної перевірки подано заперечення, в яких позивач просив перевірити повторно подану податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року аби підтвердити чи спростувати відсутність сплати коштів у сумі 542438 грн. у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету.

За результатами розгляду поданих заперечень 17.06.2016 позивачем отримано відповідь на заперечення, в якій результати перевірки залишені без змін, та отримано копію оскаржуваного наказу №384 від 17.06.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хмельницькі барви".

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, при ухваленні судового рішення про задоволення позову виходив з того, що наказ відповідача оформлений з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1. статті 81 ПК України, оскільки в ньому не зазначені фактичні підстави для проведення позапланової перевірки, визначені підпунктом 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 ПК України та всупереч положень підпункту 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 ПК України, питання, що підлягали перевірці не пов'язані з предметом оскарження, отже, явно виходять за межі предмету оскарження.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положень підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно вимог пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту.81.1. статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Дослідивши акт камеральної перевірки від 20.05.2016 №1201/12-02/39618016 судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Під час здійснення камеральної перевірки, податкових органом вказано, що за даними перевірки платником складено додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)" із порушенням, а саме: при заповнені рядку 2 "Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" платником відображено суму у розмірі - 542438 грн., за результатами перевірки сума складає 0 грн., розбіжність складає (-) 542438 грн. При цьому, відповідачем не здійснено посилання на співставлення цього показника з даними системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Предметом оскарження стало з'ясування обставин наявності у податкового органу, а не платника, доказів (відомостей), які б підтвердили висновок перевіряючого, щодо відсутності оплати (рядок 2 у додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)" до декларації з ПДВ за березень 2016 року). Платних звернувся у запереченні з вимогою перевірити фактичну наявність відомостей та фактів, які свідчать про відсутність фактичної сплати позивачем 542438 грн. у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету.

У відповіді на заперечення контролюючий орган зазначив, що висновки, викладені в акті камеральної перевірки є правомірними та базуються на вимогах законів України, однак, підтвердженням або спростування раніше викладеного може слугувати документальна позапланова виїзна перевірка.

В оскаржуваному наказі зазначено посилання на норму підпункт 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 ПК України, однак в ньому відсутні посилання на фактичні підстави для проведення перевірки, визначені цим підпунктом.

Крім того, в наказі не зазначено, які конкретно обставини не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Також, не вказано, що перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у даному випадку додаткова перевірка документів чи обставин (крім самої звітності) не потребується. Крім того, судами наголошено, що достовірність заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за березень 2016 року не була предметом оскарження в поданих запереченнях і не може бути предметом камеральної перевірки, оскільки такий предмет характерний виключно для документальних (а не камеральних) перевірок.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття керівником податкового органу рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", оформленого наказом від 17.06.2016 №384 у відповідача були відсутні обставини, передбачені підпунктом 78.1.5. пунктом 78.1. статті 78 ПК України, оскільки платник податків у своїх запереченнях на акт камеральної перевірки не посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Об'єктивний розгляд заперечень не потребував додаткової перевірки документів платника податків. Предметом оскарження були питання наявності достатньої інформації саме в даних системи електронного адміністрування ПДВ, на момент проведення камеральної перевірки.

Щодо заперечень відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 87 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи у позовній заяві позивачем заявлене клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки між позивачем та адвокатом Романюком В.М. укладено договір про надання правової допомоги від 17.06.2016 №ХБ-17-06-16, останнім було забезпечено позасудову та судову правову допомогу клієнту (ТОВ "Хмельницькі барви"). Згідно умов згаданого договору гонорар адвоката становить 8000,00 грн. Відповідно до наданого адвокатом розрахунку погодинної вартості послуг загальна кількість годин обслуговування становить 15 годин вартістю 8700,00 грн

Вказана сума підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 22.06.2016 №393 про оплату правової допомоги (гонорар адвоката) згідно договору про надання правової допомоги, актом приймання-передавання послуг за договором про надання правової допомоги з розрахунком часу виконаних робіт.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1450,00 грн. Відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 580,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Враховуючи, що вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та наявність в матеріалах справи документального підтвердження здійснених позивачем витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з висновкам якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України унормовано, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.