6-86цс12 Про стягнення недоплати сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_11 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про стягнення недоплати сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю,

У червні 2006 року ОСОБА_11 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що тривалий час він працював на шахті ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК". Унаслідок нещасного випадку на виробництві з 15 грудня 1982 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності. У подальшому ступінь втрати ним професійної працездатності змінювався та висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 19 листопада 1996 року безстроково йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням і 10 % втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком (загальний відсоток - 35 %). У зв'язку з частковою втратою позивачем працездатності ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", проводило йому виплати у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я на виробництві, унаслідок нещасного випадку. Проте, на думку ОСОБА_11 під час нарахування сум у рахунок відшкодування втраченого заробітку ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", у період з 1 липня 1992 року по 1 травня 2000 року не застосувало коефіцієнти підвищення тарифних ставок на суму втраченого заробітку, у зв'язку з чим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення виконавчої дирекції Фонду) виплачує йому страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю унаслідок нещасного випадку на виробництві, у меншому розмірі. Ураховуючи викладене, ОСОБА_11 просив задовольнити його позовні вимоги і стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду недоплату сум страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю унаслідок нещасного випадку на виробництві.

У процесі розгляду справи ОСОБА_11 неодноразово уточнював позовні вимоги в частині розміру недоплачених сум страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, та періоду, за який указані ним суми підлягали стягненню.

Уточнюючи в останнє позовні вимоги, ОСОБА_11 просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду 28 990 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 09 коп. у рахунок недоплати сум страхових виплат за період з 1 листопада 2006 року по 1 листопада 2009 року та зобов'язати відповідача здійснювати з 1 листопада 2009 року щомісячні страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, в розмірі 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) грн. 68 коп. із подальшим перерахуванням згідно із чинним законодавством.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, за період з 1 листопада 2006 року до 1 листопада 2009 року в розмірі 24 881 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 40 коп. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, у розмірі 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 17 коп., починаючи з 1 листопада 2009 року, до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду відхилено. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року залишено без змін.

У травні 2012 року до Верховного Суду України звернулося Відділення виконавчої дирекції Фонду з заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. У своїй заяві Відділення виконавчої дирекції Фонду зазначає, що відхиляючи їх касаційну скаргу й залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких з Відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю унаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 листопада 2006 року по 1 листопада 2009 року й зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду виплачувати ОСОБА_11 щомісячні страхові виплати у визначеному розмірі з 1 листопада 2009 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", призначаючи ОСОБА_11 кошти у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я на виробництві унаслідок нещасного випадку, у період з 1 липня 1992 року по 1 травня 2000 року не застосувало коригуючі коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на суму втраченого заробітку, чим порушило вимоги пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Разом із тим 18 лютого 2009 року Верховний Суд України ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_12 до Відділення виконавчої дирекції Фонду, ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення коштів на відшкодування шкоди та про перерахування розміру щомісячної страхової виплати. Правова позиція Верховного Суду України полягає в тому, що в силу статті 11 Закону України "Про охорону праці", пунктів 4, 9, 22, 28 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Проте, згідно статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", Галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об'єднаннями і ЦК (435-15) профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, які є нормами прямої дії, Указу Президента України від 9 січня 1996 року № 41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) та наказу Міністра вугільної промисловості України від 4 березня 1996 року № 72 при зростанні тарифних ставок і посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати) без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено. У період 1996 - 2000 років на підприємстві змінювалась структура заробітної плати без зміни її загального розміру, тому коефіцієнти реального росту заробітної плати підприємством застосовані згідно вимог діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що з 11 серпня 1959 року до 29 липня 1988 року ОСОБА_11 працював підземним бурильником на шахті ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК".

Висновком ВТЕК від 15 грудня 1982 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності через нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом за формою Н-І, складеним 3 вересня 1982 року.

У подальшому ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_11 змінювався та висновком МСЕК від 19 листопада 1996 року безстроково йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та 10 % втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком (загальний відсоток - 35 %).

Позивачеві відшкодовувався втрачений заробіток із розрахунку базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року по професії підземного бурильника та згідно зі ступенем втрати ним працездатності. У наступні роки розмір відшкодування шкоди коригувався відповідно до наказів по підприємству, спільними постановам адміністрації та профспілкового комітету таким чином, що на місяць передачі особової справи позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду - у квітні 2001 року - щомісячні виплати відшкодування шкоди ОСОБА_11 з урахуванням утраченого заробітку склали 46 гривень 24 копійки (а.с. 76).

Згідно з пунктом 28 Правил у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", пунктом 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року №41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) , наказом Міністра вугільної промисловості України від 4 березня 1996 року № 72, роз'ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповненнями до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року, у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов'язків, пов'язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації, перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про коригування щомісячної виплати у зв'язку з професійним захворюванням з указівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок без урахування обставин про реальне підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

За таких обставин, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.