29/400-08 Про визнання недійсним рішення міської ради - 18.06.2009 Прийняття

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 18.06.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 18.06.09 представник Підприємця не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 18.06.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Міськради.

Про вказані обставини представника Міськради повідомлено на початку судового засідання 18.06.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 23.10.08 господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги Підприємця задоволено повністю.

Визнано нечинним рішення 14-ї сесії 5-го скликання Міськради від 04.07.07 № 126/07 "Про скасування рішень Міськради" щодо скасування п. 30 додатку 1 до рішення 10-ї сесії 5-го скликання Міськради від 27.12.06 № 222/06 про надання Підприємцю в оренду земельної ділянки по вул.Гвардійців Широнінців, 10г, загальною площею 0,0420 га для будівництва аптеки до 01.12.08 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).

Визнано укладеним між Міськрадою та Підприємцем з моменту набрання даним рішенням чинності договір оренди земельної ділянки загальною площею, 0,0420 га, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Гварідйців Широнінців, 10г, відповідно до проекту договору оренди від 13.08.07, на визначених у цьому рішенні умовах.

Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що Підприємець під час підготовки проекту договору оренди землі отримав необхідні довідки про розмір орендної плати, а після прийняття рішення про надання ділянки йому в оренду, вчинив дії щодо укладення договору оренди, всупереч чому Міськрада ухилилась від укладення такого договору, а тому визначенні в оскарженому рішенні Міськради підстави для скасування попереднього рішення про надання земельної ділянки в оренду Підприємцю, не відповідають дійсності.

Постановою від 11.02.09 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Бондаренка В.П., суддів – Камишева Л.М., Лакізи В.В.) апеляційну скаргу Міськради задоволено частково.

Рішення від 23.10.08 господарського суду Харківської області в частині визнання укладеним між Міськрадою та Підприємцем з моменту набрання рішенням чинності договору оренди земельної ділянки площею 0,0420 га по вул.Гвардійців Широнців, 10г, на умовах, викладених в позовні заяві, скасовано, та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення від 23.10.08 господарського суду Харківської області залишено без змін.

При винесенні постанови апеляційний суд взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що Міськрадою було отримано погоджений договір оренди, оскільки такий договір Підприємцем було направлено не до Міськради, а до Управління земельних відносин, чим порушено вимоги ст. 181 Господарського кодексу України щодо порядку укладення договору.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 11.02.09 Харківського апеляційного господарського суду скасувати в частині визнання нечинним рішення 14-ї сесії 5-го скликання Міськради від 04.07.07 № 126/07 "Про скасування рішень Міськради" щодо скасування п. 30 додатку 1 до рішення 10-ї сесії 5-го скликання Міськради від 27.12.06 № 222/06 про надання Підприємцю в оренду земельної ділянки по вул.Гвардійців Широнінців, 10г, загальною площею 0,0420 га для будівництва аптек до 01.12.08 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), та прийняти рішенням, яким в задоволенні цієї частини позовних вимог Підприємцю також відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 324, 509 Цивільного кодексу України, ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 24, 25, п. 34 ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 ст. 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", ст. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 2, 3, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 12, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу Підприємець щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Міськради залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням 14-ї сесії 5-го скликання Міськради № 222/06 від 27.12.06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" Підприємцю було надано земельну ділянку по вул.Гвардійців Широнінців, 10г, загальною площею 0,0420 га, в оренду для будівництва аптеки до 01.12.08 (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації).

Разом з тим, встановлено, що відповідно до п. 4 вказаного рішення юридичні та фізичні особі, зазначені в додатках, зобов’язані в трьохмісячний термін оформити в установленому порядку акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості та відповідно: договори оренди землі, державні акти на право постійного користування землею, державні акти на право власності на земельну ділянку згідно з п.п. 2, 3 цього рішення.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням Міськради 10-ї сесії 5-го скликання № 126/07 від 04.07.07 "Про скасування рішень Міськради" було скасовано п. 30 додатку 1 до рішення 14-ї сесії 5-го скликання Міськради від 27.12.06 № 222/06.

При цьому, встановлено, що рішення про надання Підприємцю в оренду земельної ділянки було скасовано з посиланням на порушення Підприємцем вимог п. 2.14 Тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням 18-ї сесії Міськради 4-го скликання від 24.12.03

№ 280/03 щодо необхідності здійснення розрахунку розміру орендної плати на етапі підготовки відповідним виконавчим органом міської ради проекту рішення про надання земельної ділянки певному суб’єкту в оренду для відповідного цільового використання.

Вважаючи, що рішення Міськради про скасування попереднього її рішення щодо надання Підприємцю в оренду земельної ділянки є неправомірним, Підприємець звернувся з позовом у даній справі про визнання зазначеного рішення Міськради недійсним. Крім того, вважаючи, що Міськрада ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки (на підставі рішення від 27.12.06) Підприємець просив визнати укладеним такий договір.

При вирішенні спору по суті попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що прийнявши оскаржуване рішення № 126/07 від 04.07.07, яким було скасовано п. 30 додатку 1 до рішення 14-ї сесії 5-го скликання Міськради від 27.12.06 № 222/06 щодо надання Підприємцю земельної ділянки по вул.Гвардійців Широнінців, 10г, загальною площею 0,0420 га, в оренду для будівництва аптеки, Міськрада порушила право Підприємця на оренду зазначеної земельної ділянки, тобто порушила право Підприємця у сфері господарської діяльності по використанню орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правовий аналіз норм Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) свідчить, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. При цьому, наступний у часі акт має містити пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. З прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Разом з тим, при внесенні змін та скасуванні своїх рішень органи місцевого самоврядування мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і відповідними особами, породжуючи у осіб впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Підприємець під час підготовки проекту договору оренди землі отримав необхідні довідки про розмір орендної плати, а після прийняття рішення про надання ділянки йому в оренду, вчинив дії щодо укладення договору оренди в установлений рішенням від 27.12.06 термін.

Щодо посилань скаржника на те, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, спір у даній справі за своїм юридичним змістом є спором про право користування земельною ділянкою.

У даному спорі орган місцевого самоврядування (Міськрада) не здійснює владних управлінських функцій щодо Підприємця, тобто спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , що виключає його розгляд у адміністративному порядку.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Міськрадою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.