Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" (далі – ДТГО "Південно-західна залізниця") про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно з наказами від 20 березня 2007 року № 363/ОС та від 6 квітня 2007 року № 505/ОС його звільнено з посади ревізора – інструктора з контролю пасажирських поїздів на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 лютого 2008 року, доповненим додатковим рішенням цього ж суду від 21 травня 2008 року та частково скасованим рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 червня 2008 року його поновлено на роботі з моменту звільнення й стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу – з 29 березня 2007 року до 4 лютого 2008 року. Незважаючи на те, що рішення про поновлення на роботі ухвалено 4 лютого 2008 року, його фактично було поновлено на посаді лише 1 липня 2008 року. Посилаючись на затримку відповідачем виконання рішення суду щодо поновлення на роботі, з підстав статті 236 КЗпП України позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного із затримкою виконання рішення суду, за період з 4 лютого 2008 року до 1 липня 2008 року в сумі 7 722 грн. 42 коп. і 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Процесуальні питання, пов’язані з виканням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

За змістом статті 368 ЦПК України виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Згідно з пунктом 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 (z0860-06) , для виконання судового рішення в цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначають Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) , а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) .

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчих документів, у тому числі виконавчих листів, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених Законом, тощо.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що виконання рішення суду першої інстанції відбувається на підставі виконавчого листа, який видається стягувачеві за його заявою, та подається останнім до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_6 своїми правами не скористався, не вчинив усіх необхідних дій, передбачених чинним законодавством, для отримання виконавчого листа та виконання рішення місцевого суду в частині поновлення його на роботі, доказів щодо відмови ДТГО "Південно-західна залізниця" виконувати рішення місцевого суду не надав. Оскільки вина ДТГО "Південно-західна залізниця" у затримці виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_6 на роботі відсутня, тому відсутні й підстави для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.