Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: відкрите акціонерне товариство акціонерний банк (далі – ВАТ АБ) "Бізнес Стандарт", товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Сігма" про стягнення боргу,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2004 року між акціонерним банком "Муніципальний", правонаступником якого є ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", та ТОВ "Сігма" був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 200 000 грн. Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору цього ж дня між АБ "Муніципальний" та ОСОБА_3 було укладено договір застави майнових прав, предметом якого став строковий депозитний вклад. У зв’язку із невиконанням ТОВ "Сігма" своїх зобов’язань за кредитним договором, 8 листопада 2004 року банк звернув стягнення на предмет застави шляхом списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_3 ТОВ "Сігма" визнала кредиторську заборгованість перед ним, а ОСОБА_4 визнав заборгованість товариства як власну та зобов’язався повернути кошти ОСОБА_3

Позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 632 015 грн. 19 коп.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року відмовлено у задоволені зазначеного позову.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2010 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року скасовано та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 306 481 грн. 31 коп., а також 2 700 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, які передбачають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судами установлено, що 18 жовтня 2004 року між АБ "Муніципальний" та ТОВ "Сігма" був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав товариству 200 000 грн. В забезпечення виконання кредитного договору цього ж дня між АБ "Муніципальний" та ОСОБА_3 було укладено договір застави майнових прав, предметом якого став строковий депозитний вклад. У зв’язку із невиконанням ТОВ "Сігма" своїх зобов’язань за кредитним договором 8 листопада 2004 року банк звернув стягнення на предмет застави шляхом списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_4 не є учасником кредитного договору та договору застави, ніяких зобов’язань перед позивачем не брав, а посилання позивача на лист від 24 листопада 2005 року як на підставу доказу того, що відбулася заміна боржника у зобов’язанні є безпідставним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що за згодою ОСОБА_3 була проведена заміна боржника у зобов’язанні, а тому заборгованість за кредитним договором необхідно стягнути саме з ОСОБА_4

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна оскільки судом не враховано вимоги статті 521 ЦК України щодо порядку заміни боржника у зобов’занні та форми такого правочину.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2010 року скасувати і залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.