Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2010 року,

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" (далі – ВАТ "Укртелеком") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги. Позивач зазначав, що відповідач був абонентом ВАТ "Укртелеком" та користувався телекомунікаційними послугами телефонного зв’язку та послугою Інтернет ADSL, однак допустив заборгованість у розмірі 159 грн. 56 коп. за послуги телефонного зв’язку та 1052 грн. 16 коп. за послуги Інтернет ADSL. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість в судовому порядку.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Укртелеком" 159 грн. 56 коп. заборгованості за послуги телефонного зв’язку.

У касаційній скарзі ВАТ "Укртелеком", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові про стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги Інтернет ADSL суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено факту надання відповідачу цієї послуги, оскільки згідно з особовим рахунком відповідача його логін має іншу назву ніж той, за яким позивачем надано роздруківку коннектів, до того ж згідно з актом приймання-передавання обладнання у сторін відсутні будь-які претензії фінансового характеру.

Однак з таким висновком погодися не можна.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, серед іншого, посилався на те, що при укладенні з відповідачем договору підключення до послуги Інтернет ADSL від 12 грудня 2006 року при виборі тарифного плану відповідачу присвоєно логін, який індентифікував технічні характеристики порту абонента на обладнанні ADSL, а логін, який був йому присвоєний при поданні заявки за допомогою системи самообслуговування, було відправлено в архів.

Крім того, як зазначає позивач, акт від 12 листопада 2007 року засвідчує факт повернення відповідачем отриманого в тимчасове користування обладнання та відсутність через його справність фінансових претензій, а не відсутність самої заборгованості.

На порушення зазначеної вище норми процесуального права, суд належним чином цих посилань не перевірив та мотивів відмови у їх прийнятті у рішенні не відобразив.

Разом з тим, зазначене має значення для правильного вирішення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги Інтернет ADSL, а тому ухвалення судового рішення без врахування та належної оцінки цих обставин є помилковим.

Таким чином, в цій частині судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в цій частині і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків зазначеної частини рішення суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення зазначеної частини рішення суду без змін.

Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ч. 2 ст. 338, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 7 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 вересня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги Інтернет ADSL скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.