Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", третя особа – приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року,

У жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі – ПАТ "Кредитпромбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило з метою погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачкам, і визначити спосіб реалізації майна – шляхом продажу на прилюдних торгах.

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод, в якому просила: розірвати кредитний договір, укладений 29 серпня 2007 року між нею та ПАТ "Кредитпромбанк", і додаткову угоду про внесення змін до цього договору; розірвати договір іпотеки, укладений 29 серпня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та нею, ОСОБА_7, ОСОБА_8, і додаткову угоду до нього; зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1; визнати наслідком розірвання кредитного договору сплату нею на користь ПАТ "Кредитпромбанк" залишку заборгованості за кредитним договором у строк до 28 серпня 2014 року рівними щомісячними платежами; стягнути з ПАТ "Кредитпромбанк" судові витрати.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року в задоволенні позову ПАТ "Кредитпромбанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений 29 серпня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6, і додаткову угоду про внесення змін до цього договору. Розірвано договір іпотеки, укладений 29 серпня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, і додаткову угоду до нього. Визначено наслідком розірвання кредитного договору сплату ОСОБА_6 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" залишку заборгованості за кредитним договором у строк до 28 серпня 2014 року рівними щомісячними платежами. Стягнуто з ПАТ "Кредитпромбанк" на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн., судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Додатковим рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 січня 2010 року зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки, укладеним 29 серпня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2010 року в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року виправлено описку: зазначено в мотивувальній частині цієї ухвали, що "довіреність ОСОБА_10 видана на представлення інтересів у суді першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7" замість того, що "довіреність ОСОБА_10 видана на представлення інтересів ОСОБА_6 і ОСОБА_8", та що в судовому засіданні участі не приймала й не викликалась ОСОБА_8, а не ОСОБА_7

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 9 березня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію зазначеного Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими гл. 1 розд. V ЦПК України (1618-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що районний суд вирішив питання про права та обов’язки ОСОБА_8, яка не брала участі у справі, оскільки відповідачка в судові засідання не викликалась і участі в них не брала.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 311 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

Так, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз’яснено, що виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених п. 5 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд може скасувати рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд лише з підстав, вичерпно визначених у ст. 311 ЦПК України (вона розширеному тлумаченню не підлягає), за наявності яких рішення суду скасовується незалежно від правильності висновків суду та незалежно від того, чи посилаються учасники процесу на такі порушення (ст. 303 ЦПК України). Не може бути підставою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, яка не оскаржує рішення суду.

Судом установлено, що ПАТ "Кредитпромбанк" пред’явило до суду позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод.

Під час розгляду районним судом цієї справи в судових засіданнях брали участь представники ПАТ "Кредитпромбанк" та представник ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – ОСОБА_10

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд розглянув справу, відповідачем в якій є, зокрема, ОСОБА_8

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України брати участь у судових засіданнях є правом особи, а не обов’язком.

Таким чином, будучи стороною у справі, ОСОБА_8 фактично брала участь в її розгляді, у зв’язку із чим районний суд вирішував питання про права та обов’язки ОСОБА_8 як відповідачки, тому підстав залучати її до участі у справі повторно немає.

Однак апеляційний суд зазначених положень закону та обставин справи не врахував і не звернув уваги на те, що розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, є іншою підставою для обов’язкового скасування рішення суду, але її застосування можливе лише за наявності скарги саме цієї особи.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що районний суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, оскільки відповідачка ОСОБА_8 у судові засідання не викликалась і участі в них не брала, є помилковим.

Ураховуючи викладене, у апеляційного суду не було передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд, тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, у зв’язку із чим ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.