Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Броварська районна державна нотаріальна контора, Калинівська сільська рада Броварського району Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування на частину земельної ділянки.

Зазначала, що її мати, ОСОБА_10, померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять: жилий будинок АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,468 га та площею 2,729 га й майновий пай.

За життя ОСОБА_10 залишила заповіт, яким усе належне їй майно заповіла своїй дочці, ОСОБА_7, та її чоловікові, ОСОБА_8

Посилаючись на те, що вона на час смерті матері досягла пенсійного віку, а тому має право на обов`язкову частку в спадщині як непрацездатна дитина спадкодавця, і що вона фактично прийняла спадщину, оскільки після смерті ОСОБА_10 взяла у шафі її особисті речі та займалась оформленням документів на майновий пай у колективному сільськогосподарському підприємстві "Красилівське", просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті матері; визнати свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, видані на ім`я ОСОБА_7 і ОСОБА_8, частково недійсними; визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового майна.

У подальшому уточнила заявлені позовні вимоги й просила визнати за нею право власності на ? частину земельної частки (паю) площею 2,729 га, що розташована на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із зустрічним позовом про визнання особи такою, що не набула права на обов`язкову частку в спадковому майні та не прийняла спадщину.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 у встановлені законом строки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, особистих речей матері після її смерті не брала, на утриманні в померлої не перебувала, просили визнати ОСОБА_6 такою, що не набула права на обов`язкову частку в спадковому майні та не прийняла спадщину.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_6 від позову в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на жилий будинок і земельну ділянку, призначену для його обслуговування та ведення особистого підсобного господарства.

Додатковою ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_6 від позову в частині визнання права власності на 1/3 частину жилого будинку, земельної ділянки, призначеної для його обслуговування та ведення особистого підсобного господарства, і частину пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське".

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від зустрічного позову про визнання особи такою, що не набула права на обов`язкову частку в спадковому майні та не прийняла спадщину.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 червня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки площею 2,729 га, що розташована на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 3 серпня 2002 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 6 листопада 1996 року ОСОБА_10 склала заповіт, яким заповіла все належне їй на час смерті майно своїй дочці, ОСОБА_7, та її чоловікові, ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить жилий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,468 га, призначена для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, земельна ділянка площею 2,729 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, і майновий пай у колективному сільськогосподарському підприємстві "Красилівське".

3 серпня 2002 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,729 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, і земельну ділянку площею 0,468 га, призначену для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства; 6 жовтня 2000 року - на жилий будинок АДРЕСА_1; 10 вересня 2003 року – на право на частку пайового фонду майна в колективному сільськогосподарському підприємстві "Красилівське".

11 жовтня 2003 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 за договорами дарування передали безоплатно у власність ОСОБА_9 жилий будинок АДРЕСА_1 й земельну ділянку площею 0,468 га, призначену для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

За змістом ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо у визначений законом строк він вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною.

Установивши, що ОСОБА_6 мала право на обов`язкову частку в спадщині, однак до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась і не надала належних доказів на підтвердження фактичного прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_10, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.