Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (далі – ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант") про стягнення матеріальної шкоди та визнання договору страхування розірваним,

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом і просив розірвати договір страхування, стягнути з відповідача страховий внесок у сумі 4 811 грн., вартість ремонту автомобіля 7 227 грн. та пеню в сумі 128 грн. 88 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 3 жовтня 2007 року уклав із ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" договір добровільного страхування автомобіля "Шевроле Лачетгі", що належить йому на праві приватної власності, сплативши страховий внесок у сумі 4 811 грн. 6 лютого 2008 року його автомобіль було пошкоджено невстановленими особами, про що він зразу повідомив Бориспільський МРВ ГУ МВС України в Київській області, працівники якого склали протокол дорожньо-транспортної пригоди. Після цього він звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування спричинених збитків.

Після повного з’ясування обставин страхового випадку відповідачем було видано запрошення на станцію технічного обслуговування "Бровари Авто" (далі - СТО "Бровари Авто") для проведення ремонту автомобіля. Працівниками СТО "Бровари Авто" було складено калькуляцію ремонту автомобіля в сумі 7 227 грн. та передано відповідачу на оплату. Однак 1 квітня 2008 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропущення строку звернення про виплату страхової суми. Після цього він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору страхування у зв’язку з порушенням умов договору страхування, а також про виплату вартості ремонту, повернення страхового внеску та відшкодування моральної шкоди.

9 липня 2008 року відповідач поновив страхову справу, однак страхове відшкодування не виплатив.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2010 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушується питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального й процесуального права та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно з п. 7.2.4. Правил добровільного страхування наземного транспорту № 119, на основі яких було укладено договір страхування належного позивачеві автомобіля, страхувальник зобов’язаний при настанні страхового випадку протягом двох робочих днів повідомити про те, що сталося, диспетчерський центр страховика за телефоном, вказаним у полісі. Письмову заяву про страховий випадок з описом його обставин надіслати страховику не пізніше семи днів з дати настання страхового випадку. Як убачається з довідки ВДАІ з обслуговування Бориспільського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області № 412 від 3 березня 2008 року та заяви про страховий випадок ОСОБА_3 від 20 лютого 2008 року пошкодження на своєму автомобілі ОСОБА_3 виявив о 7 годині ранку 6 лютого 2008 року, до диспетчерського центру страховика взагалі не телефонував, а заяву про страховий випадок надіслав тільки 20 лютого 2008 року, тобто через чотирнадцять днів після настання події.

Відповідно до п. 7.3.7 Правил добровільного страхування, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування", ч. 5 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його до 50 %, якщо страхувальник своєчасно не повідомив диспетчерський центр страховика за телефонами, вказаними в страховому полісі, про настання страхового випадку без поважних причин.

За таких обставин ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" правомірно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, не порушивши при цьому умов договору страхування та вимог закону.

Стосовно вимог позивача "вважати розірваним договір страхування", суди дійшли висновку про безпідставність таких вимог, оскільки 3 жовтня 2008 року закінчився строк дії зазначеного договору страхування.

Таким чином, рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.