Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Рівненське міське управління земельних ресурсів, управління контролю за використанням та охорони земель у Рівненській області про усунення перешкод у користування земельною ділянкою,

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4 самовільно зайняла частину проїзду, встановивши паркан, чим створила перешкоди у доступі до належної їй на праві власності земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1.

Позивачка просила зобов’язати відповідачку знести огорожу, встановлену на території спільного проїзду між сусідніми земельними ділянками та привести земельну ділянку у попередній стан, а також стягнути на її користь 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду від 27 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 вересня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено зобов’язати ОСОБА_4 за її рахунок знести (демонтувати) капітальну огорожу, встановлену на території спільного користування (проїзду) між сусідніми земельними ділянками будинківАДРЕСА_1 та привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 884 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0265 га по АДРЕСА_1. Користувачем сусідньої земельної ділянки є ОСОБА_4 Сторонам надано для спільного користування (проїзду) землі житлової та громадської забудови міста.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачка без законних на те підстав зайняла частину проїзду до будинку АДРЕСА_1 і облаштувала на межі самовільно зайнятої ділянки паркан, чим створила позивачці перешкоди у доступі до належної їй земельної ділянки та будинку.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права, а при ухвалені рішення правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія судів не знаходить підстав для скасування судових рішень.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 15 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.