Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, до ОСОБА_9 про визнання права власності на квартиру, виселення та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2010 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, звернулися з позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року трагічно загинув ОСОБА_8, який є сином ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_8. Як спадкоємці за законом позивачі оформили право власності на частину майна спадкодавця, проте оформити право власності на квартиру АДРЕСА_1 їм перешкоджає ОСОБА_9, яка самовільно вселилась до квартири, без належної правової підстави мешкає в ній та не впускає працівників із бюро технічної інвентаризації для огляду квартири з метою оформлення довідки-характеристики.

У процесі судового розгляду позивачі неодноразово уточняли позовні вимоги та просили визнати за ними право власності на зазначену квартиру, виселити ОСОБА_9 і вселити їх до спірної квартири.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за неповнолітнім ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_7, право власності на ? частину зазначеної квартири. Виселено ОСОБА_9 зі спірної квартири. Вселено ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_7, до квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивачів судові витрати в розмірі 171 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2010 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року змінено: виключено з рішення посилання суду на Закон України "Про власність" (697-12) . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, про прийняття якої з відповідними заявами звернулись спадкоємці першої черги: мати померлого ОСОБА_6, та неповнолітній син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого діяла його мати – ОСОБА_7

Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою позивачам видані свідоцтва про право власності на частину майна спадкодавця, проте свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру вони не отримали, оскільки спадкоємцями не надано довідку-характеристику на квартиру, яка необхідна при оформленні спадщини.

ОСОБА_9, яка мешкає у спірній квартирі, перешкоджає працівникам бюро технічної інвентаризації провести огляд квартири для оформлення довідки-характеристики, у зв’язку із чим унеможливлює оформлення спадщини, та чинить перешкоди позивачам у користуванні спірною квартирою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_9 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 без законних на те підстав і на спростування цього будь-яких доказів не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.