Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Флавіа" (далі – ТОВ "Флавіа"), треті особи: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві, директор ТОВ "Флавіа" про відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2010 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ТОВ "Флавіа" про стягнення 2 200 (дві тисячі двісті) грн. у рахунок відшкодування заподіяних збитків, а також 2 000 (дві тисячі) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 15 серпня 2007 року вона звернулася в хімчистку "УН МОМЕНТО" ТОВ "Флавіа" для надання послуги по чищенню належної позивачці шкіряної куртки білого кольору. Замовлення ОСОБА_6 було прийнято до виконання та останній видано квитанцію, в якій зазначено оціночну вартість куртки 2 200 (дві тисячі двісті) грн., вартість послуги 600 (шістсот) грн., а також дата виконання замовлення – 4 вересня 2007 року. Однак, у визначений день замовлення не було виконане. Лише 5 жовтня 2007 року позивачу була пред’явлена для огляду шкіряна куртка, при огляді якої було встановлено, що її колір змінився з білого на сірий, з’явились жовті плями, пошкодження, а також куртка була меншого розміру. У зв’язку з викладеним, ОСОБА_6 відмовилася від прийняття замовлення і вимагала відшкодування завданих збитків, однак, відповідачем завдану шкоду не відшкодовано. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги.

рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 2 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Флавіа" на користь ОСОБА_6 2 200 (дві тисячі двісті) грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 (одна тисяча) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ "Флавіа" на користь ОСОБА_6 30 грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ТОВ "Флавіа" на користь держави 51 грн. у рахунок оплати судового збору. В решті позову відмовлено.

рішенням апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2010 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 2 квітня 2010 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні її позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Установлено, що 15 серпня 2007 року ОСОБА_6 звернулася в хімчистку "УН МОМЕНТО" ТОВ "Флавіа" з метою отримання послуги по чищенню належної їй шкіряної куртки білого кольору. Замовлення позивача було прийнято до виконання, про що останній видано квитанцію, в якій зазначено оціночну вартість куртки 2 200 (дві тисячі двісті) грн., вартість послуги 600 (шістьсот) грн., а також дата виконання замовлення – 4 вересня 2007 року.

Отже, між ОСОБА_6, як споживачем, та ТОВ "Флавіа", як надавачем послуг, виникли зобов’язальні відносини з приводу надання послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання, як зазначено у статті 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частини дев’ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

ОСОБА_6 доведено, що під час виконання замовлення, щодо чищення її шкіряної куртки, ТОВ "Флавіа" втрачено річ, яку воно прийняло від позивача для надання послуги по чищенню цієї речі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права споживача, ОСОБА_6, порушено надавачем послуг ТОВ "Флавіа", у зв’язку з чим останній зобов’язаний відшкодувати спричинені збитки.

Пунктом 18 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 (313-94-п) ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 року № 974 (974-99-п) ), вартість речей і матеріалів замовника визначається та оформляється документально з погодженням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їх ціну.

Визначення сторонами вартості речі, що здається у хімчистку є істотною умовою угоди і в цій частині спору між сторонами при її укладенні не було.

При укладенні договору побутового обслуговування по хімічній чистці шкіряної куртки сторони визначили ступінь зносу, забруднення куртки та, виходячи з цього, її вартість в сумі 2 200 (дві тисячі двісті) грн., що підтверджується ксерокопією квитанції, якою оформили угоду (а.с. 13).

Суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку і щодо розміру заподіяних позивачу збитків.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

рішення суду першої інстанції в частині відшкодування спричинених збитків у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Проте, не можна погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди та стягнення на її користь 1 000 (одна тисяча) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі статей 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Однак, на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) моральна шкода, яка заподіяна споживачу, виплачується лише у разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, яка є небезпечною для життя і здоров’я людей.

Установлено, що ОСОБА_6 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка їй заподіяна переживаннями, що настали через незаконні дії виконавця робіт за договором побутового обслуговування по хімічній чистці шкіряної куртки, а не небезпечними для життя і здоров’я людей товарами (роботами, послугами).

Вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної останній унаслідок неправомірних дій ТОВ "Флавіа", нормами Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не передбачені та не зазначено про таку відповідальність і в договорі.

За таких обставин вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимог по відшкодуванню моральної шкоди немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.

Проте, судова колегія дійшла висновку, що право ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди, за захистом якого вона звернулась до суду, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не передбачено.

Ураховуючи викладене, на підставі статей 4, 10, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 526, 611 ЦК України, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 2 квітня 2010 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 336, 339, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2010 року скасувати.

рішення Ірпінського міського суду Київської області від 2 квітня 2010 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди скасувати, відмовивши ОСОБА_6 у задоволенні цих вимог.

У решті рішення Ірпінського міського суду Київської області від 2 квітня 2010 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.