Колегія суддів Верховного Суду України у складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2010 року,

У вересні 1994 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно та його поділ.

У процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги та звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, УПСЗН Нікопольської міської ради, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який заповів йому все своє майно. Також спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є син ОСОБА_11 та дружина ОСОБА_9 У 1989 році його батько ОСОБА_10 як інвалід війни першої групи, придбав автомобіль ВАЗ 21063 з доплатою за мінусом вартості автомобіля "Запорожець", який після смерті батька незаконно було переоформлено на ОСОБА_9, а остання незаконно подарувала цей автомобіль своєму сину ОСОБА_5 14 вересня 1999 року ОСОБА_5 видав на ім’я ОСОБА_12 довіреність, за якою остання 17 вересня 1999 року продала спірний автомобіль ОСОБА_7, який мешкає у Херсонській області. Також у аналогічний спосіб було незаконно переоформлено квартиру його батька на ОСОБА_9, яка приватизувала квартиру та у подальшому подарувала своїй внучці. Вважав, що угоди щодо відчуження квартири та автомобіля є незаконними, оскільки указане майно є спадковим на яке він має право у порядку спадкування за заповітом. У зв’язку з цим, просив суд визнати недійсними: договори дарування та купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску; довіреність на право керування та розпорядження цим автомобілем, що видана ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_12; договір дарування квартири АДРЕСА_1. Також просив визнати за ним право власності на зазначені автомобіль та квартиру, а також на грошові вклади, холодильник "Донбас", телевізор "Електрон", диван складний, шафу, ліжко, перину, подушки, килим 3х2, доріжки, одіяло ватне, дві ковдри, скатертини 2шт., годинник, золоту обручку, пальто тепле, куртку, шапку хутрову; витребувати вказане спадкове майно у відповідачів, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право на грошові внески, що містяться на рахунках відкритих в філії №7898/012 Нікопольського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування автомобіля скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, двигун №НОМЕР_1, кузов №НОМЕР_2, що укладений 16 липня 1994 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_5 У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування судових рішень у частині відмови в задоволенні його позовних вимог щодо предметів домашнього вжитку та квартири АДРЕСА_1 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на предмети домашнього вжитку та квартиру АДРЕСА_1 витребування цього майна залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.