Щодо визнання у складі доходу власних коштів, внесених єдинником на підприємницький рахунок

     Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                        Багрія В.М.,

суддів                                   Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання    Ратушної М.І.,

представника позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивачка просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова форми "Р" від 29.04.2013 року № 0000331720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на 1576, 50 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 394, 12 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0000331720.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Галицькому районі м. Львова, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що перевіркою встановлено, що позивачкою за І квартал 2012 року занижено суму доходу за звітний (податковий) період на суму 10510 грн. У зв'язку з виявленим порушенням податковим органом правомірно донараховано ОСОБА_3 єдиного податку в розмірі 1576, 50 грн.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до листа Державної податкової служби від 23.08.2012 року, всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, відкритий фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до валового доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини та матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що в період з 5.04.2013 року по 11.04.2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2010 року по 31.12.2012 року.

18.04.2013 року за результатами перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт перевірки № 373/17-2/НОМЕР_2, в якому податковим органом зроблено, висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог ст. 292, п. 292.1 ст. 292, п. 293.4 ст. 293, пп. 296.1.1 пп. 296.1.2 п. 261 ст. 261 Податкового кодексу України. Відповідач вважав, що позивачкою занижено обсяг виручки від реалізації послуг за І квартал 2012 року, чим занижено суму доходу на суму 10510 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29.04.2013 року № 0000331720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачки за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на 1576, 50 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 394, 12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було порушено вимог податкового законодавства, оскільки нею не було занижено обсяг виручки від реалізації послуг за І квартал 2012 року, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), доходом платника єдиного податку, зокрема, для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 292.9 ст. 292 ПК України, доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, в грудні 2011 року ОСОБА_3 з розрахункового рахунку знято 11110 грн., що підтверджується звітами про дебетові та кредитні операції по рахунку позивачки за грудень 2011 року та І квартал 2012 року.

Впродовж І кварталу 2012 року позивачка внесла на свій розрахунковий рахунок готівкові кошти в розмірі 10710 грн. для здійснення підприємницької діяльності - поповнення обігових коштів.

За І квартал 2012 року ОСОБА_3 сплачено податок з доходів від підприємницької діяльності в повному обсязі, що підтверджується актом перевірки.

Згідно книги обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за 2011 рік обсяг виручки становив 476 204 грн. Така ж сума виручки зазначена в звіті суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за 2011 рік. Відповідно до акту перевірки розбіжностей за 2011 рік не виявлено, єдиний податок сплачено в повному обсязі.

Згідно звіту про дебетові та кредитні операції по рахунку 26000053802368 "ОСОБА_3, підприємець" з 1.01.2012 року по 29.02.2012 року позивачкою поповнено обігові кошти (призначення платежу - готівкові надходження обігових коштів через ОСОБА_3.) в таких сумах: 4.01.2012 року - 4000 грн., 16.01.2012 року - 4000 грн., 20.01.2012 року - 2000 грн., 31.01.2012 року - 510 грн., 7.02.2012 року - 200 грн., що в сукупності становить 10710 грн.

Як видно з матеріалів справи, сума внесених позивачкою коштів для поповнення обігових коштів є меншою ніж знято готівкою в грудні 2011 року та загалом отриманого доходу за попередній рік. Джерело походження внесених обігових коштів - це дохід знятий у грудні 2011 року.

Згідно книги обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за 2012 рік обсяг виручки становив 941014, 48 грн. Така ж сума виручки зазначена в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2012 рік, щомісячні авансові внески - 3506 грн.

Отже, позивачка отриманий дохід в грудні 2011 року оподаткувала в січні 2012 року та частково отримані кошти в сумі 10710 залучила для здійснення подальшої господарської (підприємницької) діяльності.

Статтею 292 ПК України чітко не визначено, що доходом є кошти, внесені на рахунок як "поповнення обігових коштів чи власні заощадження". Також наказом Міністерства фінансів України № 1637 від 15.12.2011 року (z1534-11) "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення" не визначено, до якої графи книги необхідно записувати внесення власних коштів, адже вони не є сумою коштів за продані товари, виконані роботи чи надані послуги.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачкою не було занижено суму доходу за І квартал 2012 року, тому податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_3. було донараховано єдиного податку в розмірі 1576, 50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 394, 12 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, слід звернути увагу, що ст. 261 ПК України на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була виключена з ПК України (2755-17) , тому висновки податкового органу щодо порушення позивачкою вимог ст. 261 ПК України є безпідставними.

Лист Державної податкової служби від 23.08.2012 року, на який посилається в апеляційній скарзі ДПІ у Галицькому районів м. Львова, має рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, а тому колегія суддів його до уваги взяти не може.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції не має, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року в справі № 813/3687/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.