Колегія суддів

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор'євої Л.І., Романюка Я.М.,

Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 липня 2010 року,

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі – ВАТ "Запоріжжяобленерго") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 6 квітня 2009 року працівниками Оріхівського району електричних мереж ВАТ "Запоріжжяобленерго" під час перевірки дотримання Правил користування електричною енергією для населення в присутності ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 було виявлено порушення, а саме самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза приладом обліку електричної енергії, у зв’язку із чим товариству завдано збитків. Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 7 575 грн. 36 коп.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" збитки в сумі 7 176 грн. 02 коп., судовий збір у сумі 71 грн. 76 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 липня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ "Запоріжжяобленерго" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 була мати ОСОБА_3 – ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 18).

Листом Оріхівської державної нотаріальної контори від 19 січня 2010 року № 27/01-14 повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась (а.с. 27).

Згідно з актом Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 26 червня 2009 року ОСОБА_3 проживає за цією адресою без реєстрації в літній період – з травня до жовтня у 2007-2009 роках (а.с. 19).

ОСОБА_3 факт користування будинком не заперечувався (а.с. 15).

6 квітня 2009 року працівниками Оріхівського району електричних мереж ВАТ "Запоріжжяобленерго" під час перевірки дотримання правил користування електричною енергією для населення в присутності ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 виявлено порушення, а саме самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза приладом обліку електричної енергії, про що складено акт № 00102190, який відповідачка підписала, визнавши факт порушення (а.с. 6).

Задовольняючи позов ЗАТ "Запоріжжяобленерго", суд першої інстанції виходив із доведеності вини відповідачки в порушення правил користування електричною енергією.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вважав недоведеними вимоги позивача, оскільки договір про користування електричною енергією між сторонами не укладався й ОСОБА_3 не є власником будинку АДРЕСА_1.

Однак з рішенням апеляційного суду не можна погодитись із таких підстав.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованою внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) , (далі – Методика).

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до. п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами.

Разом з тим недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 фактично користувалася будинком після смерті матері, ОСОБА_4, та впродовж 2005-2009 років щомісяця проводила розрахунки за спожиту електричну енергію. Крім того, підписавши акт від 6 квітня 2009 року про порушення правил користування електричною енергією для населення в суді, погодилась із порушенням, не погодившись із розрахунком збитків (а.с. 6, 84).

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення в сторін правовідносин зі споживання електричної енергії, на які поширюються норми закону й правила, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що відсутність між сторонами договору про користування електричною енергією та права власності у відповідачки на будинок АДРЕСА_1 виключає її відповідальність за завдані збитки при споживанні нею електричної енергії, не можна визнати обґрунтованим.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені норми закону уваги не звернув, у зв’язку із чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 липня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.