Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" звернулося з позовом до Криворізької міської ради про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель і споруд, який розташований за адресою м. Кривий Ріг, Тернівський район, вул. Черкасова, 58/1 та складається з прибудови лабораторії літ. "Л1"7.16м х 7.80м, загальною площею 55,8кв.м; будівлі сторожки "С"3,20м х 4,65м, загальною площею 14,9кв.м; компресорної "Т", 18,0м х 12,20м, загальною площею 219,6кв.м; гаражу "Х"12,20м х 8,90м, загальною площею 108,6кв.м; гаражу "Ф"12,20м х 4,84м, загальною площею 59,0 кв.м.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.08, винесеним суддею Татарчук В.О., позов задоволено. Судовий акт вмотивований посиланнями на статті 331, 376 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, якщо інше не встановлено договором або законом, а особа, яка виготовила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Павловського П.П. –головуючий, Швеця В.В., Чус О.В., постановою від 02.02.09 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у позові ТОВ "Стройбетон" відмовив. Постанова вмотивована посиланнями на статті 331, 376 Цивільного кодексу України, статтю 18 Закону України "Про основи містобудування" статті 124, 125 Земельного кодексу України. Апеляційним судом встановлено, що дане нерухоме майно не прийнято в експлуатацію, земельна ділянка не відведена під це будівництво, відсутній договір оренди для будівництва на цій земельній ділянці, оскільки між сторонами укладалась тимчасова угода, тому визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво є неможливим.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, ТОВ "Стройбетон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.08 залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 331, 375, 376 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 05.12.03 між АТВТ "Кривбасстройиндустрия" (продавець) і ТОВ "Стройбетон" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд розташованих за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 58/1: пункт перевантаження літ. "Д", матеріал стін цегла, загальною площею 42,3кв.м.; трансформаторна підстанція літ "ТП", матеріал стін цегла, загальною площею 83,3 кв.м., бетонно-змішувальний вузол літ. "БСУ", матеріал стін дерево, каркас, загальною площею 146,0 кв.м.; склад літ. "К", матеріал стін цегла, загальною площею 281,4 кв.м.; лабораторія літ. "Л", матеріал стін цегла, загальною площею 192,7 кв.м.; глинозмішувальне відділення літ. "Ж", матеріал стін цегла, загальною площею 307,3 кв.м.; вапногасильне відділення літ. "З", матеріал стін бетонні блоки, загальною площею 257,7 кв.м.; будівля млина літ. "Н-2", матеріал стін цегла, загальною площею 79,4 кв.м.; растворо-змішувальне відділення літ. "РСУ", матеріал стін мет.каркас, дерево, шифер, загальною площею 91,7 кв.м.; склад вапна літ. "М", матеріал стін цегла, загальною площею 354,4 кв.м.; навіси літ. "О,О", металеві, загальною площею 277,5 кв.м.; склад цементу літ. "У-2", матеріал стін цегла, загальною площею 235,5 кв.м.; силосні банки, бетонні літ. "І-УІ, ІІ", матеріал стін бетон, загальною площею 265,6 кв.м.; компресорна літ. "Ф", матеріал стін цегла, загальною площею 381,3 кв.м. Зазначений комплекс будівель та споруд було передано ТОВ "Стройбетон" відповідно до акту прийому-передачі від 29.12.03. Згідно з повідомленням колективного підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" № 12754-ю від 26.12.07 при обстеженні комплексу будівель за адресою м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 58/1, власник ТОВ "Стройбетон", виявлено нове будівництво: прибудова лабораторії літ. "Л`"7.16м х 7.80м S=55,8кв.м.; будівля сторожки "С" 3.20м х 4.65м, S=14,9 кв.м.; компресорна "Т", 18.0м х 12.20м, S=219,6кв.м.; гараж "Х" 12.20м х 8.90м, S=108,6кв.м.; гараж "Ф" 12.20м х 4.84м, S=59,0кв.м.; битовка "Е"3.30м х 5.40м, S=17,8кв.м. Зазначені об"єкти були внесені КП ДОР "Криворізьке БТІ" до зведеного акту вартості будівель та споруд від 26.12.07 і оцінювального акту про господарські будівлі та споруди (вул.Черкасова, 58/1) від 26.12.07. Згідно з витягом КП "Криворізьке БТІ"№ 3982811 від 29.06.04 за ТОВ "Стройбетон" зареєстровано право на комплекс, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 58/1 та складається з будівель і споруд: літ.Д, літ. ТП, літ. К, літ. Ж,Ж`, літ. З, літ. РСУ, літ. М, літ. О,О`, літ.У-2, І-VІ, ІІ. Судами також установлено, що 15.05.07 між Криворізькою міською радою та ТОВ "Стройбетон" була укладена тимчасова угода № 1162/3 про сплату за фактичне користування спірною земельною ділянкою для розміщення будівель: компресорної, складських та виробничих приміщень, на підставі чого, позивач щомісячно сплачував до місцевого бюджету за використання земельної ділянки суму у розмірі 2361, 49 грн, що відповідала розміру земельного податку (п.1 тимчасової угоди).

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Стройбетон" до Криворізької міської ради про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд, який розташований за адресою м. Кривий Ріг, Тернівський район, вул. Черкасова, 58/1 та складається з прибудови лабораторії літ. "Л1"7.16м х 7.80м загальною площею 55,8 кв.м; будівлі сторожки "С"3,20м х 4,65м, загальною площею 14,9 кв.м; компресорної "Т", 18,0м х 12,20м, загальною площею 219,6 кв.м; гаражу "Х"12,20м х 8,90м, загальною площею 108,6 кв.м; гаражу "Ф"12,20м х 4,84м, загальною площею 59,0 кв.м. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об’єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування". При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбаче них статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним. Судами обох інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що комплекс нежитлових будівель і споруд, який розташований за адресою м. Кривий Ріг, Тернівський район, вул. Черкасова, 58/1 та складається з прибудови лабораторії літ. "Л1"7.16м х 7.80м загальною площею 55,8кв.м; будівлі сторожки "С" 3,20м х 4,65м, загальною площею 14,9кв.м; компресорної "Т", 18,0м х 12,20м, загальною площею 219,6кв.м; гаражу "Х"12,20м х 8,90м, загальною площею 108,6кв.м; гаражу "Ф"12,20м х 4,84м, загальною площею 59,0 кв.м. збудовано позивачем самочинно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій і відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що право власності на самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети може бути визнано за умови надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. В той же час, апеляційним судом установлено, що строк дії тимчасової угоди № 1162/3 від 15.05.07 про сплату за фактичне користування спірною земельною ділянкою для розміщення будівель: компресорної, складських та виробничих приміщень закінчився 31.05.08, відтак суд дійшов висновку про відсутність у позивача правоустановлюючого документа на спірну земельну ділянку, яким би посвідчувалось його право користування нею, що тим самим унеможливлює визнання за позивачем права власності на самочинно збудований ним об'єкт в порядку статті 376 Цивільного кодексу України.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об’єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об’єкт.

Статтею 116 Земельного кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до статей 124, 125 вказаного Кодексу право користування земельною ділянкою підтверджується договором оренди земельної ділянки або державним актом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт, відтак вважає обґрунтованою відмову апеляційного суду у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки не спростовують встановленого апеляційним судом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 27/242-08– без змін.