Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У вересні 2008 року СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ "Крименерго" про стягнення 22562,32 грн. матеріальних збитків, спричинених невиконанням зобов"язань за договором постачання електричної енергії №937 від 21.02.2005 року та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду АР Крим від 10.11.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 20962,32 грн. збитків, 3000,00 грн. витрат, пов"язаних із забезпечення послуг адвоката, 226,62 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року рішення місцевого господарського суду від 10.11.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Крименерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року та рішення господарського суду АР Крим від 10.11.2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір про стягнення збитків, на думку судової колегії, ухилились від встановлення всіх елементів складу правопорушення, оскільки, як на підставу для задоволення позовних вимог суди лише послались на протест винесеним прокуратурою міста Євпаторії на акт № 102880 від 25.02.2008 року та на заключення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Кримському регіоні і взагалі не досліджували питання наявності в діях відповідача протиправної поведінки та вини, не встановлювали чи знаходиться в причинному зв"язку відключення відповідачем від електроенергії позивача з припиненням роботи магазину, яке орендується позивачем.

Не дослідження та не врахування зазначених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, а саме встановлення протиправної поведінки, вини, причинного зв"язку призвели до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних рішень.

Згідно з ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року та рішення господарського суду АР Крим від 10.11.2008 року у справі № 2-22/9118-2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.