6-50003св10 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 23.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року,

У грудні 2009 року відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 серпня 2007 року уклало з ОСОБА_3 кредитний договір, за умовами якого йому було надано кредит на придбання автотранспортного засобу в сумі 26 118 доларів США зі строком погашення до 30 серпня 2014 року та зі сплатою 12,65 % річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору з ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким останній взяв обов’язок відповідати за зобов’язаннями боржника за кредитним договором. Крім того, для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором у заставу банку переданий придбаний ОСОБА_3 автомобіль марки "Хонда Акорд", 2007 року випуску. ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 27 202, 97 доларів США, які банк просив стягнути з відповідачів солідарно.

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ВАТ КБ "Надра", ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсним договір поруки, укладений ОСОБА_4 та ВАТ КБ "Надра", як такий, що суперечить вимогам Сімейного кодексу України (2947-14) .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року позов ВАТ КБ "Надра" задоволено частково. Розірвано кредитний договір від 30 серпня 2007 року, укладений ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 з припиненням нарахування відсотків за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в сумі 214 476 грн. 97 коп., судовий збір в сумі 1 7800 грн. та 128 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір поруки, укладений ОСОБА_4 та ВАТ КБ "Надра".

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ КБ "Надра" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 серпня 2007 року ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до якого останній отримав 26 118 дол. США для придбання автомобіля зі сплатою 12, 65 % річних та зі строком погашення до 30 серпня 2014 року (а.с. 12-14).

Для забезпечення виконання вимог кредитного договору ОСОБА_3 передав у заставу банку придбаний ним автомобіль марки "Хонда Акорд", номерний знак НОМЕР_1.

Крім того, для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 уклали договір поруки, за яким ОСОБА_4 зобов’язувався протягом трьох робочих днів після отримання письмової вимоги від кредитора погасити в повному обсязі кредит за договором від 30 серпня 2007 року (а.с. 11).

ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором не виконав у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27 202, 70 доларів США.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суди дійшли висновку про те, що договір поруки, укладений ОСОБА_4 та ВАТ КБ "Надра" виходить за межі дрібного побутового й стосується майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, у зв’язку з чим цей договір порушує права позивачки як такий, що укладений з порушенням вимог ст. 65 СК України.

Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

За договором поруки, відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обв’язку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобов’язання боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Однак суди не звернули уваги на те, що норма ст. 65 СК України регулює відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, в той час як договір поруки не стосується спільного сумісного майна подружжя і не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.

Не можна погодитись і з рішенням суду в частині задоволення позову ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору.

Так, статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Звертаючись до суду із позовом про розірвання кредитного договору ВАТ КБ "Надра" посилалось на істотне порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Ухвалюючи рішення про розірвання кредитного договору, укладеного ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, суди в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не вказали мотивів та правову норму, на підставі якої дійшли висновку про розірвання кредитного договору та про припинення зобов’язань за цим договором.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Вінниці.