Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У березні 2008 р. ТОВ "Пластополімер" звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ "Сивашський РМЗ" про стягнення 378 597,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками неправомірних дій відповідача (порушення правил пожежної безпеки) працівниками органів пожежного нагляду було опечатано приміщення площею 110 кв.м, яке є предметом укладеного між сторонами договору оренди, що унеможливило користування позивачем вказаним приміщенням та спричинило збитки останньому. Обґрунтовуючи позові вимоги позивач посилався на ст. ст. 319, 322 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України.

Рішенням господарського суду АР Крим від 13.11.2008 р. (суддя Ловягіна Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 р. (судді: Гоголь Ю.М., Волков К.В., Голик В.С.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Пластополімер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.12.2006 р. ЗАТ "Сивашський РМЗ" (орендодавець) та ТОВ "Пластополімер" (орендар) уклали договір оренди приміщень (надалі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування відокремлене виробниче приміщення на першому поверсі будинку ремонтно-механічного цеху ЗАТ "Сивашський РМЗ".

Згідно п. 13 Договір діє з 31.12.2006 р. по 30.12.2009 р.

Пунктом 7 Договору передбачено обов'язок орендодавця не перешкоджати користуватися орендованими приміщеннями, пропускати робочих та службовців ділянки до орендованого об'єкту.

Судами встановлено, що 18.01.2008 р. Відділенням з питань наглядово-профілактичної діяльності Армянського міського відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим державного пожежного нагляду України була винесена постанова № 2 про застосування запобіжних заходів (надалі –Постанова № 2). Під час розгляду матеріалів про протипожежний стан ТОВ "Сивашський РМЗ" встановлено, що приміщення ремонтно-механічного цеху експлуатуються з порушенням протипожежних вимог, норм та Правил пожежної безпеки в Україні, внаслідок чого, експлуатацію ремонтно-механічного цеху, розташованого за адресою м. Армянськ, промзона, призупинено з 18.01.2008 р. шляхом опечатування центральних вхідних дверей.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що з 18.01.2008 р. він не міг користуватися орендованими приміщеннями, в наслідок чого в нього виникли збитки, оскільки він не зміг виконати свої зобов'язання перед замовниками по договорам на поставку фторопластової продукції.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, в орендованих приміщеннях є два ходи: центральний і допоміжний, які рівнозначно гарантують прохід до орендованого приміщення.

Відповідно до наказу № 5 від 19.02.2008 р. "Про створення умов доступу в орендовані приміщення" для забезпечення доступу робітників ТОВ "Пластополімер" до орендованих приміщень наказано відкрити вхідні двері (перший під'їзд) з північної сторони.

Також, судами встановлено, що згідно пояснень посадової особи, яка підписувала постанову № 2, даною постановою було призупинено експлуатацію приміщень ремонтно-механічного цеху шляхом опечатування центральних вхідних дверей в ці приміщення. Перевірка здійснювалась лише стосовно приміщень, які займає відповідач та не розповсюджувалася на приміщення орендовані позивачем та іншими користувачами. Опечатування центральних вхідних дверей приміщень цеху, як запобіжний захід, було обрано з огляду на те, щоб не допустити обмеження прав інших користувачів будівлі, у тому числі ТОВ "Пластополімер".

Крім того, згідно наказу № 1 ТОВ "Пластополімер" від 02.01.2008 р. "Про зупинення діяльності виробничого цеху № 1 НВП "Пластополімер" в м. Армянськ, промзона", діяльність цеху була зупинена з 02.02.2008 р. до усунення обставин, які з'явилися причиною простою. У якості такої обставини у наказі зазначено припинення подачі електроенергії.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків, суди першої та апеляційної інстанцій правильно розподілили між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначили, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Як правомірно вказано судами, позивачем не доведено факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка спричинила збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, а також вина, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності за порушення договірних зобов'язань у вигляді сплати збитків.

Висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 р. у справі № 2-30/3084-2008 залишити без змін.