Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Ярд", про витребування майна з чужого незаконного володіння,

У листопаді 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначала, що співвласниками гуртожитку-готелю "Ярд", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є товариство з обмеженою відповідальністю "Ярд" і ОСОБА_7

17 лютого 2007 року між нею і товариством з обмеженою відповідальністю "Ярд" було укладено договір оренди, за умовами якого вона отримала у строкове платне користування жиле приміщення (готельний номер), що знаходиться на четвертому поверсі корпуса "В" гуртожитку-готелю "Ярд".

В орендованому приміщенні нею було проведено ремонтні роботи та знаходиться придбане нею необхідне для проживання майно.

У зв`язку з тим, що 19 жовтня 2007 року ОСОБА_7 і товариство з обмеженою відповідальністю "Ярд" за договором купівлі-продажу відчужили на користь ОСОБА_6 гуртожиток-готель "Ярд", розташований за адресою: АДРЕСА_1 вона прийняла рішення виїхати з орендованого нею жилого приміщення.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 відмовляється повернути належне їй на праві власності майно, яке знаходиться у жилому приміщенні (готельному номері), що розташований на четвертому поверсі корпуса "В" гуртожитку-готелю "Ярд", і вона як власник майна має право витребувати його з чужого незаконного володіння, просила зобов`язати ОСОБА_6 повернути належне їй майно: спальний гарнітур, кухню, ванну типу "джакузі", кондиціонер, телевізор "Соні", вітальню, пральну машину, мікрохвильову піч, два холодильники "Самсунг", десять радіаторів, пивний апарат, морозильну камеру, холодильник "Арістон".

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: зобов`язано ОСОБА_6 повернути належне їй майно: спальний гарнітур, кухню, ванну типу "джакузі", кондиціонер, вітальню, холодильник "Самсунг" двостулковий, сім радіаторів; стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 1 253 грн. 50 коп. понесених судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 12 червня 2008 року рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 грудня 2007 року скасовано, провадження в справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спірне майно не є власністю ОСОБА_5 і знаходилось на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Ярд"; крім того, за змістом п. 9.1 договору оренди, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ярд" і ОСОБА_5, спори, які виникають при виконанні вказаного договору, розглядаються в господарському суді, тому рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 грудня 2007 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що 17 лютого 2007 року між ОСОБА_5 і товариством з обмеженою відповідальністю "Ярд" було укладено договір оренди, за умовами якого вона отримала у строкове платне користування жиле приміщення (готельний номер), що знаходиться на четвертому поверсі корпуса "В" гуртожитку-готелю "Ярд", розташований за адресою: АДРЕСА_1

У подальшому ОСОБА_5 розмістила в орендованому нею приміщенні належне їй майно.

19 жовтня 2007 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу набув права власності на вказаний гуртожиток-готель "Ярд" і відмовляється повернути ОСОБА_5 належне їй майно, яке знаходиться в орендованому нею жилому приміщенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (аналогічне положення містились і в Законі України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року (3018-14) ) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув та не врахував, що спір виник між фізичними особами - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – з приводу витребування майна з чужого незаконного володіння і що такий віднесений до юрисдикції загальних судів і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 12 червня 2008 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.