Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

У жовтні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що 17 січня 2006 року між ним і директором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (далі – СТОВ "Терра") ОСОБА_6 було укладено договір позики, за умовами якого він передав їй у власність грошові кошти у сумі 48 тис. грн., що на момент укладення договору позики становило 9 350 доларів США, строком до 21 лютого 2006 року.

Крім того, п. 13 вказаного договору передбачено штраф у розмірі 5% за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Відповідачка прострочила виконання зобов`язань за договором позики у зв`язку з чим він запропонував ОСОБА_6 повернути суму позики з урахуванням штрафу, що становило 103 200 грн., що еквівалентно 20 103 доларів США.

ОСОБА_6 погодилась із сумою боргу і 22 березня 2006 року між ним і відповідачкою було підписано додаток № 1 до договору позики від 17 січня 2006 року, яким було внесено зміни до п. 1 договору позики і за умовами якого позикодавець зобов`язався надати ОСОБА_6 у власність грошові кошти в сумі 57 тис. грн., що еквівалентно 11 067 доларів США, строком до 21 березня 2006 року.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала своїх зобов`язань, просив стягнути з директора СТОВ "Терра" ОСОБА_6 на його користь 568 882 грн. 50 коп. боргу за договором позики з урахуванням штрафу за неналежне виконання зобов`язань, що еквівалентно 112 650 доларів США.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2007 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено СТОВ "Терра".

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: стягнуто зі СТОВ "Терра", ОСОБА_6 солідарно на його користь 11 067 доларів США основного боргу за договором позики, що становить 57 тис. грн., і 101 583 долари США штрафу за неналежне виконання зобов’язання, всього – 112 650 доларів США, що становить 568 882 грн. 50 коп., і 1 730 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2008 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 червня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що кошти за договором позики та додатку № 1 до договору позики позичальник фактично не отримував, оскільки жодної розписки ОСОБА_6 не складалося і СТОВ "Терра" не видавало прибуткового касового ордеру, тому позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню; крім того, оскільки договір позики та додаток № 1 до договору позики були безгрошовими, вони є недійсними.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що рішенням зборів учасників СТОВ "Терра" від 15 січня 2006 року надано дозвіл директору товариства ОСОБА_6 на підписання договору позики з метою фінансової стабілізації СТОВ "Терра".

17 січня 2006 року між ОСОБА_5 і СТОВ "Терра" було укладено договір позики, за умовами якого він надає товариству у власність грошові кошти у сумі 48 тис. грн. строком до 21 лютого 2006 року.

22 березня 2006 року між ОСОБА_5 і СТОВ "Терра" було укладено додатковий договір до договору позики від 17 січня 2006 року, яким було внесено зміни до п. 1 договору позики і за умовами якого ОСОБА_5 зобов`язався надати у власність СТОВ "Терра" грошові кошти в сумі 57 тис. грн. строком до 21 квітня 2006 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Апеляційний суд на порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення уваги не звернув; дійшов передчасного висновку про те, що позичальник фактично не отримав грошові кошти за договором позики, виходячи з відсутності прибуткового касового ордеру або розписки, які б свідчили про передачу грошових коштів, не врахувавши при цьому, що під час укладення оспорюваного договору позики та додатку до нього були дотримані вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики і що складання позичальником розписки або іншого документу, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми є правом, а не обов`язком сторін договору позики і відсутність такого документу за наявності письмового договору позики не є безумовною підставою для висновку про безгрошовість договору позики.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.