Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (далі –ВАТ "Комерційний Банк "Надра"), треті особи - ОСОБА_7, закрите акціонерне товариство "Догмат Україна Єврокредит" (далі – ЗАТ "Догмат Україна Єврокредит") про визнання договору поруки недійсним,

У серпні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом в якому просила визнати недійсним договір поруки №23\077400000\0909\02 від 24 січня 2006 року, укладений між нею та ВАТ "Комерційний Банк "Надра" за участю фірми "Єврокредит".

Вимоги обґрунтовувала тим, що вказаний договір поруки був укладений нею при збігу тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, зокрема на момент укладення договору поруки вона працювала у підприємця ОСОБА_7, поручителем якого вона виступає по договору кредиту, одна виховує неповнолітню дитину та угода укладена без будь-якої оплати зі сторони ОСОБА_7

Рішенням Рівненського міського суду від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено, договір поруки визнано недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 6 березня 2008 року рішення Рівненського міського суду від 15 листопада 2007 залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Комерційний банк "Надра" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того що договір поруки укладений позивачкою при збігу тяжких обставин на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки на момент укладення договору, позивачка була матеріально залежна від ОСОБА_7, поручителем якого вона виступає за договором кредиту, одна виховує неповнолітню дитину. Данні обставини вплинули на її воевиявлення при укладенні договору поруки.

Проте, погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права, що застосовано.

Судами встановлено, що позивачка добре знала ОСОБА_7 і тому виступила поручителем перед банком за виконання ним кредитного договору.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України (435-15) порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору.

Поручившись перед банком боржника за виконання ним свого обов'язку, позивачка ніяких вимог щодо його недійсності не пред'являла і пред'явила позов лише після того як до неї, як поручителя банк пред'явив претензію про погашення взятого ОСОБА_7 боргу.

Визнавши зазначені позивачкою обставини достатніми для висновку про те, що правочин укладений під впливом тяжкої для неї обставини і тому є підстави для визнання його недійсним за положеннями ст. 233 ЦК України судами не враховано, що для кваліфікації правочину за цим законом необхідна обов'язкова наявність двох зазначених умов. Під тяжкими обставинами кабального договору слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне та інше становище, а його крайні форми. Чи є зазначені позивачкою обставини тяжкими для неї, що є наслідком визнання правочину недійсним судами правової оцінки не дано.

Підставами визнання правочину, укладеним на вкрай невигідних умовах, недійсним може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною за виконану роботу, надану послугу.

У якості обов'язкової оплати договору поруки суд послався на положення ст. 558 ЦК України і зробив висновки про те, що правочин позивачка уклала на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки оплату за укладений правочин не отримала. Проте, за положенням цього закону поручитель має лише право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Зазначена норма не означає оплатності договору поруки і тому договір поруки може бути й не оплатним, оскільки сторонами в ньому виступають поручитель і кредитор. Боржник не є стороною у цьому договорі і не укладав з позивачкою оплатного договору за надання нею послуг за цим правочином, тому посилання судів на положення ст. 558 ЦК України є невірним.

Враховуючи те, що неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ВАТ "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 6 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.