Колегія суддів

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, Кременчуцького міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_7, третя особа – Кременчуцька міська рада Полтавської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності від

30 березня 2006 року йому належать торгівельно-адміністративні приміщення площею 1769,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Для обслуговування належних йому приміщень технологічно необхідна земельна ділянка площею близько 1200 кв.м, а тому з метою отримання земельної ділянки у власність неодноразово звертався з відповідними заявами до Кременчуцької міської ради Полтавської області. Згідно з кадастровим планом м. Кременчука йому могла бути передана земельна ділянка площею тільки 937 кв.м, оскільки земельна ділянка площею 263 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 хоча й була фактично вільною, однак знаходиться у користуванні ОСОБА_7 на підставі договору на право тимчасового користування землею від 15 листопада 2001 року № 932, строк дії якого встановлено до 1 жовтня 2006 року. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 14 вересня 1978 року № 878 ОСОБА_7 дозволено тимчасово розмістити АДРЕСА_1 стандартний металевий гараж для зберігання автомобіля марки "Москвич" за місцем проживання як інваліду праці І групи. Указаним рішенням земельна ділянка в користування не надавалась, правовстановлюючі документи на землю не видавались.

Не маючи законних підстав для приватизації земельної ділянки

ОСОБА_8 підробив план відведення земельної ділянки для індивідуальної забудови й адресний номер і на підставі цих підроблених документів отримав земельну ділянку площею 295 кв.м, що розташований по АДРЕСА_2 та державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ №005322 від 25 березня 1998 року.

У 2000 році ОСОБА_8 помер, спадкоємницею є його дружина –ОСОБА_7

До оформлення спадщини, Кременчуцьким міським управлінням земельних ресурсів підробка, вчинена ОСОБА_8, була виявлена та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 29 грудня

2000 року № 2512, попереднє рішення від 13 березня 1998 року "Про затвердження земельної ділянки переданої гр. ОСОБА_8 по АДРЕСА_2" скасовано, державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ № 005322 від 25 березня 1998 року визнано таким, що втратив чинність; зобов’язано ОСОБА_7 здати зазначений державний акт до міського управління земельних ресурсів.

ОСОБА_7 зазначене рішення не виконала й державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім’я її чоловіка ОСОБА_8, не здала. Знаючи про те, що правовстановлюючий документ на землю втратив чинність, ОСОБА_7 надала його разом з іншими документами до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори для успадкування земельної ділянки, не повідомила нотаріуса про його нечинність і 25 жовтня 2004 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на приватизовану земельну ділянку площею 0,0295 га, що розташовану на території Кременчуцької міської ради за адресою: АДРЕСА_2.

У зв’язку із цим просив визнати недійсним свідоцтво, видане 25 жовтня 2004 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, про право на спадщину за законом на приватизовану земельну ділянку площею 0,0295 га, що розташована

на території Кременчуцької міської ради за адресою: АДРЕСА_2, та в порядку забезпечення позову накласти арешт на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0295 га, що розташована на території Кременчуцької міської ради за адресою: АДРЕСА_2, видане ОСОБА_7 25 жовтня 2004 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори.

ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, усупереч вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України, не зазначили, які суб’єктивні права позивача порушені, та не звернули уваги на те, що відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України право вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю передбачено для власника або землекористувач земельної ділянки.

Проте в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_6 відноситься до таких осіб.

У зв’язку з чим судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.