Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р.

у справі №8/242-08

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін"

до відповідача Закритого акціонерного товариства

"Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 1 100 000грн.

за участю представників:

ТОВ "Елєгін" – не з’явилися;

ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" –Халаім А.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 1 100 000грн., у т.ч. 1 000 000грн. в рахунок повернення грошових коштів, 100 000грн. моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що у період з 03.10 по 08.10.2008р. ним помилково перераховано на депозитний рахунок №26156000742587, відкритий у Кіровоградському РУ ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" грошові кошти у загальній сумі 1 000000грн., оскільки депозитний договір №4760 від 03.10.2008р., на який є посилання у платіжних дорученнях, не укладався. При цьому, відповідач не повернув зазначені грошові кошти на вимогу від 15.10.2008р.

Вимоги позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що, продовжуючи утримувати грошові кошти без будь-яких правових підстав, відповідач принижує ділову репутацію ТОВ "Елєгін", зазначені дії відповідача негативно впливають на ділову репутацію товариства як надійного партнера у господарських відносинах (а.с. 2-4).

Відповідач у справі – ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- позивачем подано заяву про відкриття депозитного рахунку у вигляді депозитної лінії, початковою сумою 800 000грн. зі строком повернення -03.10.2010, з оплатою 15,5% річних та строком оплати процентів –щомісяця;

- на підставі заяви позивача відкрито депозитний рахунок;

- грошові кошти перераховані позивачем на підставі такої заяви, яка прийнята до виконання банком;

- одностороння відмова від виконання зобов’язання та одностороння зміна умов договору не допускається;

- строк повернення депозитного вкладу не настав, тому вимоги про повернення грошових коштів безпідставні;

- ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" не є власником грошових коштів на депозитному рахунку ТОВ "Елєгін", отже, не може ними розпоряджатися (а.с.32-34).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009р. у прозові відмовлено (а.с.56-58).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, які перераховані позивачем на депозитний рахунок, відкритий йому у відповідача, не є такими, що отримані безпідставно, оскільки сторонами фактично укладено договір депозиту шляхом подання заяви та прийняття її відповідачем, а також вчинення на її виконання сторонами визначених таким договором дій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009р. скасовано. Відповідно до постанови апеляційної інстанції, позов задоволено частково та постановлено стягнути з ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" на користь ТОВ "Елєгін" 1 000 000грн. безпідставно отриманих грошових коштів; в іншій частині позову відмовлено (а.с.75-76).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позові вимоги в частині повернення 1 000 000грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі грошові кошти перераховані позивачем відповідачу без достатніх на те підстав, оскільки:

- договір депозиту укладено не було, оскільки сторонами не дотримано письмової форми такого договору і банком не видано ощадної книжки, сертифікату чи іншого документа;

- недодержання письмової форми договору банківського вкладу тягне за собою нікчемність договору;

- відповідач, в силу ст. 1212 ЦК України, зобов’язаний повернути такі грошові кошти як такі, що отримані без достатніх на те підстав.

У задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що:

- відповідачем вчинялись дії, що принижують ділову репутацію позивача;

- відсутній причинно-наслідковий зв’язок між утриманням відповідачем грошових коштів та не виконанням грошових зобов’язань перед іншими особами.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення даного спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, встановлені наступні обставини.

Платіжними дорученням №591 від 03.10.2008р., №598 від 08.10.2008р., № 602 від 09.10.2008р. позивачем перераховано грошові кошти у загальній сумі 1 000 000грн. на відкритий відповідачем депозитний рахунок №261560000742587.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача повернути позивачу зазначені грошові кошти, які, як заявляє позивач, перераховані без достатньої на те підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України (435-15) .

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Досліджуючи обставини спору, судами встановлено, що 03.10.2008р. позивачем подано заяву про відкриття депозитного рахунку на наступних умовах: початковою сума - 800000грн.;. строк повернення депозиту –03.10.2010р.; ставка –15,5%; ставка дострокового погашення –1%; мінімальний депозит –2000грн.; мінімальний строк до нарахування процентів –8 календарних днів, дата повернення - 03.10.2010; рахунок повернення №26008181444001, МФО 323583.

При цьому, зазначена заява та вчинення сторонами певних дій, направлених на виконання умов депозитного договору, викладених у заяві позивача про відкриття, вчинення яких підтверджено письмовими доказами, розцінені судом першої інстанції як факт укладення сторонами депозитного договору на вказаних умовах. Зокрема, сторонами вчинені наступні дії: відповідачем –відкрито рахунок; позивачем –перераховано вказаними платіжними дорученням грошові кошти з зазначенням призначення платежу: "згідно депозитного договору №4760 від 03.10.2008р."; відповідачем –зараховані на нього перераховані відповідачем грошові кошти та здійснюється нараховування процентів.

Встановивши факт перерахування грошових коштів за відсутності підстави –факт укладення депозитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Такий висновок суду першої інстанції визнаний помилковим судом апеляційної інстанції, який виходив з того, що відповідний договір між сторонами укладений не був, оскільки сторонами не додержано встановленої законом письмової форми договору банківського вкладу у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами договору та скріпленого їх печатками.

Зазначена обставина стала підставою для висновку суду апеляційної інстанції про задоволення заявлених позивачем вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції висновку про укладення відповідного договору з додержанням встановленої форми, а суд апеляційної інстанції - висновку щодо не укладення між сторонами депозитного договору внаслідок недодержання встановлений законом форми дійшли передчасно, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст.1059 ЦК встановлена форма такого договору –проста письмова. При цьому, зазначеною нормою встановлено, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

В силу ч.2 ст. 1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Виходячи із змісту зазначених норм, вбачається, що для визначення чи був укладений сторонами відповідний договір і чи є він таким, що створює для сторін відповідні права та обов’язки, визначені таким договором (є дійсним, оскільки недійсний договір не створює для сторін, визначених у такому договорі прав та обов’язків, а є підставою для виникнення у них обов’язків, встановлених законодавством, яке визначає наслідки недійсності відповідної угоди), необхідно встановити чи була додержана сторонами письмова форма і чи був виданий відповідачем відповідний документ.

За змістом ст. 202 ЦК України договір є одним із видів правочину.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою

Отже, договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований не лише у одному, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, але й у кількох документах, підписаних сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві відповідача про відкриття депозитного рахунку зазначено про те, що первинні документи знаходяться в Олександрійському відділення КФ КБ "Приватбанк", однак, суди не з’ясували, які документи знаходяться у філії та чи мають вони значення для вирішення спору. Крім того, судами не з’ясовано, які документи видані відповідачем позивачу в підтвердження укладення такого договору та чи відповідають вони вимогам, які встановлені нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності.

Так, відповідно до п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій) з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03.12.2003р. №516 (z1256-03) (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.12.2003р. за N1256/8577), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею документа, що підтверджує внесення грошової суми і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Також, вважаючи, що відповідний договір є нікчемним в силу недодержання сторонами письмової форми, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, судам необхідно було з’ясувати чи заявляв відповідач вимоги про визнання відповідного договору дійсним.

Неповне з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню, є порушенням вимог ст.ст.47,38,43 ГПК України (1798-12) , порушення норм процесуального права, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009р. у справі №8/242-08 скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

.