810/403/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 09.10.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (суддя - Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №810/403/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна-2011" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна-2011" (далі - позивач, ТОВ "Агрофірма "Весна-2011") звернулось до суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання дій відповідача щодо проведення 30.11.2016 перевірки ТОВ "Агрофірма "Весна 2011" протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2016 №0005211014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що камеральна перевірки позивача проведена з порушенням вимог податкового законодавства, а отже відсутні правові наслідки такої.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення 30.11.2016 перевірки ТОВ "Агрофірма "Весна 2011"; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.11.2016 №0005211014.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства враховуючи відсутність прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення невиїзної документальної перевірки, та доказів вручення такого рішення (наказу) позивачу. Щодо доводів контролюючого органу про проведення камеральної перевірки, суди виходи з того, що під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, відтак, висновки акту перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Весна-2011".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Весна 2011" є юридичною особою, що зареєстрована 28.02.2011 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 1 340 102 0000 001242), як платник податків перебуває на обліку у Макарівському відділенні Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У жовтні 2015 року позивачем подано податкову декларацію, з податку на додану вартість за вересень 2015 року, 03.11.2015 позивачем було подано уточнюючу декларацію.

27.05.2016 подані декларації були відкориговані і залишок до сплати становив 45 458,00 грн та 16 145,00 грн, який був сплачений 31.05.2016.

30.11.2016 уповноваженими особами контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку (у приміщенні контролюючого органу) ТОВ "Агрофірма "Весна 2011" з питань порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість за 2016 рік, про що складено акт від 30.11.2016 року за №229 "Про встановлення порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ", яким встановлено порушення ТОВ "Агрофірма "Весна 2011" вимог пункту 1 статті 126 Податкового кодексу України, що виявилося у несвоєчасній сплаті протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2016 №0005211014, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 44 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 405 115,00 грн застосовано до ТОВ "Агрофірма "Весна 2011" штраф у розмірі 10% у сумі 40 511,50 грн за платежем податок на додану вартість.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20

Контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

9.2 Пункт 75.1 статті 75

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

9.2.1 Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

9.3 Пункт 76.1 статті 76

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

11. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (1797-19) , положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому, у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

14. Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

За наведеного, правильним є висновок судів, що, у даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення не є правомірним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

16. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 16, 50, 57, 126 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі №810/403/17 залишити без змін.