Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Городищенської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деражнянського районного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 5 січня 2010 року,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_7, Городищенської сільської ради Деражнянського району про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивачка зазначала, що вона та її чоловік ОСОБА_8 були членами колективного сільськогосподарського підприємства "Поділля". У листопаді 2003 року у зв’язку з розпочатою процедурою банкрутства вони вибули з колективного сільськогосподарського підприємства та одержали в натурі належний їм майновий пай у вигляді зерноочисної машини ОСМ-4, розкидача органічних добрив МЖТ-10, кормоподрібнювача ДКУ, електродрелі та половини огорожі тракторного парку. Однак, зазначене майно неправомірно знаходиться у відповідача ОСОБА_7, який відмовляє їм у його поверненні. За таких обставин позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Деражнянського районного суду від 16 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 5 січня 2010 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено її право на спірне майно.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року та п. 8 Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 6 квітня 2001 року № 96 (v0096555-01) , перехід права власності на майно від колективного сільськогосподарського підприємства до власника майнового паю відбувається в момент передачі цього майна та оформлення акта його прийому-передачі.

Судом установлено, що позивачка та її чоловік були членами колективного сільськогосподарського підприємства "Поділля" і 4 листопада 2003 року в рахунок належного їм майнового паю за актом прийому-передачі їм передано спірне майно.

Суд на зазначене уваги не звернув, оцінки цій обставині не дав та дійшов помилкового висновку, що в позивачів не виникло право на спірне майно.

Також згідно з договором купівлі-продажу (а.с. 29) 24 грудня 2003 року ОСОБА_8 продав спірне майно приватному підприємству "Горизонт". ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (а.с. 39).

Заперечуючи правомірність знаходження майна у володінні відповідача, позивачка посилалася на те, що ОСОБА_8 договору купівлі-продажу спірного майна не укладав, а його підпис під цим договором підроблений.

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд цього посилання також не перевірив та мотивів його відхилення в рішенні не зазначив.

Так само суд не дав оцінки відомостям про видачу в грудні 2003 року приватним підприємством "Горизонт" зерна ОСОБА_8 в рахунок розрахунку за одержане майно (а.с. 27) та накладним про видачу зерна за майновий пай в листопаді 2006 року ОСОБА_8 (а.с. 31), а в грудні 2007 року позивачці (а.с. 30).

Разом з тим ці обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки є помилковим.

Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 39) та у зв’язку з цим не з’ясував коло його спадкоємців, не перевірив, чи прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок його смерті, позивачка, та не вирішив питання про залучення до участі у справі інших спадкоємців.

Не з’ясовано судом і те чи є ОСОБА_7 належним відповідачем, оскільки за договором купівлі-продажу спірного майна покупцем є приватне підприємство "Горизонт" в особі його директора ОСОБА_7, і саме цим підприємством позивачці та її чоловіку передано зерно в рахунок оплати майнового паю.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Деражнянського районного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 5 січня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.